Регулювання ціноутворення у народному господарстві - розслідування за цими заявами і справами; 2) приймати передбачені законодавством �...

Курсова робота - Регулювання ціноутворення у народному господарстві

розслідування за цими заявами і справами; 2) приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; 3) розглядати справи про адміністративні правопорушення, приймати постанови та перевіряти їх законність та обґрунтованість; 4) перевіряти суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; 5) при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом; 6) призначати експертизу та експерта з числа осіб, які володіють необхідними знаннями для надання експертного висновку; 7) у випадках та порядку, передбачених законом, проводити огляд службових приміщень та транспортних засобів суб'єктів господарювання - юридичних осіб, вилучати або накладати арешт на предмети, документи чи інші носії інформації, які можуть бути доказами або джерелом доказів у справі незалежно від їх місцезнаходження; 8) у разі перешкоджання працівникам Антимонопольного комітету України у виконанні ними повноважень, залучати працівників органів внутрішніх справ для застосування заходів, передбачених законом, для подолання перешкод; 9) залучати працівників органів внутрішніх справ, митних та інших правоохоронних органів для забезпечення проведення розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема в разі проведення розслідування; 10) залучати до проведення перевірок спеціалістів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій за погодженням з їх керівниками, депутатів місцевих рад за їх згодою; 11) проводити дослідження ринку, визначати межі товарного ринку, а також становище, в тому числі монопольне (домінуюче), суб'єктів господарювання на цьому ринку та приймати відповідні рішення (розпорядження); 12) визначати наявність або відсутність контролю між суб'єктами господарювання або їх частинами та склад групи суб'єктів господарювання, що є єдиним суб'єктом господарювання; 13) вносити до органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування обов'язкові для розгляду подання щодо анулювання ліцензій, припинення операцій, пов'язаних із зовнішньоекономічною діяльністю суб'єктів господарювання, у разі порушення ними законодавства про захист економічної конкуренції; 14) надавати обов'язкові для розгляду рекомендації органам влади, органам місцевого самоврядування, органам адміністративно-господарського управління та контролю, суб'єктам господарювання, об'єднанням щодо припинення дій або бездіяльності, які містять ознаки порушень законодавства про захист економічної конкуренції, та усунення причин виникнення цих порушень і умов, що їм сприяють; 15) звертатися до суду з позовами, заявами і скаргами у зв'язку із застосуванням законодавства про захист економічної

конкуренції, а також із запитами щодо надання інформації про судові справи, що розглядаються цими судами відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; 16) звертатись та одержувати від компетентних органів інших держав необхідну інформацію для здійснення своїх повноважень; 17) надавати компетентним органам інших держав інформацію у випадках та порядку, передбачених законом; 18) здійснювати інші повноваження, передбачені законодавством про захист економічної конкуренції.

ВИСНОВКИ

На підставі проведеного дослідження доведено, що законодавство про ціноутворення являє собою систему нормативно-правових актів, об'єднаних єдиними предметом і метою. Особливості, властиві правовідносинам, що складаються в процесі ціноутворення (коло суб'єктів, зміст правовідносин), свідчать про їхню господарсько-правову природу. Інститут законодавства про ціноутворення має тісний зв'язок з іншими інститутами як господарського, так і інших галузей законодавства. У дисертації аргументовано, що включення до складу законодавства про ціноутворення нормативно-правових актів міністерств, що регулюють ціноутворення, суперечить офіційному тлумаченню терміну “законодавство”, яке наведено у рішенні Коституційного Суду України

недослідженняо .

Правове регулювання здійснюється згідно законодавства, хоча і існують певні колізіі.

Контролюючу функцію здійснюють відповідні органи, які мають свою ієрархію.

Для вдосконалення проблем з питань в системі правового регулювання

проведено аналіз прав і обов'язків Державної інспекції з контролю за цінами, який показав, що вони не завжди відповідають правовому статусу інспекції, котра у Положенні про неї визначена як орган державного управління. Обґрунтовано необхідність перегляду кола повноважень Державної інспекції з контролю за цінами з тим, щоб вони були приведені у відповідність із її правовим статусом. Для цього необхідно виключити повноваження юрисдикційного характеру і повноваження, властиві слідчим органам.

На мою думку , необхідно відродити Агентство з цін, що існувало раніше, до складу якого як структурний підрозділ увійшла б Державна інспекція з контролю за цінами. Компетенцію Агентства могли б складати два блоки повноважень: аналітичний блок - проведення моніторингу цін, дослідження динаміки цін та її причин; управлінський блок – підготовка науково обґрунтованої концепції розвитку цінової політики та її реалізація. Територіальні відділення Агентства в межах їхньої компетенції було б доцільно наділити повноваженнями з визначення регіональної цінової політики, що формувалася б виходячи з основних положень програми соціально-економічного розвитку регіону. Крім того, для ефективного управління ціноутворенням на місцях доцільно було б щодо територіальних відділень Агентства з цін запровадити режим подвійного підпорядкування – центральному апарату Агентства, який встановлює основні пріоритети розвитку цінової політики держави, і обласним державним адміністраціям. При такому підході забезпечувалася б узгодженість дій Агентства з цін та регіональних органів. Орган державного управління ціноутворенням, у свою чергу, одержав би можливість вчасно й ефективно реагувати на диспропорції,

Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8