Поступова інтеграція України у світове господарство, посилення міжнародних господарських зв’язків, участь у процесі глобалізації зумовлює необхідність створення дійового механізму, який би забезпечив максимальне використання переваг міжнародної інтеграції та захист від її негативних наслідків. Саме тому особливої актуальності набуває розгляд питань валютно-фінансового механізму зовнішньоекономічної діяльності.

Активне залучення нашої держави до системи світогосподарських зв’язків підвищує значущість зовнішньоекономічних відносин, що базуються на рівноправній і взаємовигідній основі. Проте включення економіки нашої країни до глобальних процесів і структур відбувається суперечливо і неоднозначно. Надмірна відкритість економіки робить її надто чутливою до зовнішніх фінансових струсів.

Актуальність теми курсової роботи полягає у тому, що зараз Україна знаходиться на шляху інтеграції до багатьох світових організації, зокрема до Світової організації торгівлі, тому необхідно особливу увагу приділити процесу розвитку зовнішньоекономічної діяльності та удосконалення механізму її регулювання з боку держави.

Основним нормативно-правовим актом, який регулює зовнішньоекономічну діяльність в Україні є Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991р. № 959-ХІІ.

Роозділ 1

1 Економічний зміст фінансового механізму зовнішньоекономічної діяльності

1.1 Суб’єкти та види зовнішньоекономічних відносин

Згідно з Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991р. № 959-ХІІ, зовнішньоекономічна діяльність – це діяльність господарюючих суб’єктів України та іноземних суб’єктів господарської діяльності, побудована на взаємозв’язках між ними, що має місце як на території України, так і за її межами. Таким чином, зовнішньоекономічні відносини охоплюють усі операції, пов’язані з оборотом товарів, робіт, послуг, капіталів. Ця діяльність може бути фінансовою, інвестиційною чи операційною .

Суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності є:

1) фізичні особи, які є резидентами і нерезидентами України, також особи без громадянства, які мають громадянську право спроможність і діє спроможність згідно з законодавством України, і які постійно мешкають на її території;

2) юридичні особи, які зареєстровані в Україні і мають постійне місцезнаходження на її території, у тому числі юридичні особи, майно яких знаходиться у власності нерезидентів;

3) об’єднання фізичних і юридичних осіб, які не є юридичними особами згідно з законодавством України, але мають постійне місцезнаходження на її території і яким не заборонено здійснювати господарську діяльність;

4) структурні одиниці суб’єктів господарювання резидентів чи нерезидентів, які не є юридичними особами згідно законодавства України (філії, відділення тощо), але мають постійне місцезнаходження на території України;

5) сумісні підприємства при участі резидентів і нерезидентів, які зареєстровані і мають постійне місцезнаходження на території України;

6) інші суб’єкти господарювання, передбачені законодавством України .

Всі суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності мають рівне право здійснювати будь-які її види, передбачені Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991р. № 959-ХІІ, незалежно від форм власності та інших ознак.

До видів зовнішньоекономічної діяльності відносять:

1) експорт та імпорт товарів, капіталу і робочої сили;

2) надання послуг, у тому числі: виробничих, транспортно-експедиційних, страхових, консультаційних, маркетингових, експортних, посередницьких, брокерських, управлінських, туристичних та інших, які прямо і виключно не заборонені законами України;

3) наукова, науково-технічна, науково-виробнича, виробнича, навчальна та інша кооперація з іноземними суб’єктами господарювання; навчання і підготовка спеціалістів на комерційній основі;

4) міжнародні фінансові операції і операції з цінними паперами у випадках, передбачених законами України;

5) кредитні і розрахункові операції між резидентами і нерезидентами (створення банківських, кредитних і страхових установ за межами України чи на її території у випадках, передбачених законами України);

6) сумісна підприємницька діяльність між резидентами і нерезидентами, яка містить створення сумісних підприємств різних видів і форм, проведення загальних господарських операції і сумісне володіння майном як на території України, та і за її межами;

7) товарообмінні операції та інша діяльність, заснована на формах зустрічної торгівлі між суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності різних країн;

8) операції по придбанню, продажу і обміну валюти на валютних аукціонах, валютних біржах і на міжбанківському валютному ринку;

9) інші види зовнішньоекономічної діяльності, передбачені законодавством України.

Резиденти і нерезиденти України при здійснені зовнішньоекономічної діяльності керуються наступними принципами:

1) принцип суверенітету народу України у здійснені зовнішньоекономічної діяльності, який полягає у:

- винятковому праві народу України самостійно і незалежно здійснювати зовнішньоекономічну діяльність на її території, керуючись законами України;

- обов’язки України виконувати всі договори і зобов’язання у сфері міжнародних економічних відносин;

2) принцип свободи зовнішньоекономічного підприємництва, який полягає у:

- праві суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності добровільно вступати у зовнішньоекономічні зв’язки;

- праві суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності здійснювати її у будь-яких формах, які прямо не заборонені чинним законодавством України;

- обов’язки дотримуватися при здійснені зовнішньоекономічної діяльності порядку, установленого законами України;

- винятковому праві власності суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності на усі отримані ними результати їхньої діяльності;

3) принцип юридичної рівності і недискримінації, який полягає у:

- рівності перед законом усіх суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, незалежно від форм власності, у тому числі держави, при здійснені їхньої діяльності;

- забороні будь-яких, крім передбачених Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991р. № 959-ХІІ, дій держави, результатом яких є обмеження прав і дискримінація суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, а також іноземних суб’єктів господарювання по формам власності, місцю знаходження та іншим ознакам;

- недопустимості обмежувальної діяльності з боку будь-яких її суб’єктів, крім випадків, передбачених Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991р. № 959-ХІІ;

4) принцип верховенства закону, який полягає у:

- регулюванні зовнішньоекономічної діяльності тільки законами України;

- забороні застосування підзаконних актів і актів управління місцевих органів, які створюють будь-яким способом для суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності умов менш сприятливі, нежилі встановлені законом України;

5) принцип захисту інтересів суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, яких полягає у тому, що Україна як держава:

- забезпечує рівний захист інтересів всіх суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності і іноземних суб’єктів господарювання на її території згідно