Сам По визнавав, що серед його "серйозних" новел переважають арабески. Герої цих новел можуть бути ким завгодно, тільки не пересічними людцями, а стани, в яких вони перебувають, надто далекі від нормальних. Саме тому такі цікаві тонко нюансовані описи їхніх переживань, часто парадоксальні переходи з одного психічного стану в інший. По розкриває діалектику душі в граничних ситуаціях, стежить за найменшими нюансами думки та емоцій. В оповіданнях "Барильце амонтільядо", "Чорний кіт" він втілює зсередини механізм такого руйнівного почуття, як ревнощі і жадання помсти. В тому ж "Чорному коті", "Вільямі Вільсоні", "Серце-викривачі" автор дає майже клінічну картину маніакального стану, який призводить до злочину і спалаху буйного безумства.

Одним з класичних прикладів психологічного і "страшного" оповідання Едгара По є "Падіння дому Ашерів" – напівфантастична розповідь про останній візит оповідача в старовинний маєток свого приятеля, про дивну хворобу леді Маделін, і про ще більш дивну психічну хворобу Ашера, про таємничий внутрішній зв’язок між братом і сестрою і надтаємничий зв’язок між будинком і його мешканцями, про передчасні похорони, про смерть брата і сестри, і, нарешті, про падіння дому Ашерів у похмурі води озера і про втечу оповідача, який ледь врятувався у момент катастрофи.

"Падіння дому Ашерів" – порівняно короткий твір, який вирізняється оманливою простотою і ясністю, за якими приховуються глибина і складність. З одного боку, головним предметом зображення в ньому служить хворобливий стан людської психіки, свідомість на межі божевілля, з іншого – тут зображена душа, тремтяча від страху перед грядущим і неминучим жахом.

Читання оповідання про Ашерів викликає у нас тривожні, полохливі емоції. Вірний принципу "єдності емоційного ефекту", автор веде розповідь через оповідача, функція якого в тому, щоб служити своєрідним фільтром, допускаючи до читача порівняно вузьку частину спектру людських почуттів і відчуттів. Оповідач не просто описує обстановку, ситуацію і події, але одночасно висловлює власну емоційну реакцію, в якій переважають почуття тривоги і безнадійно похмурого відчаю. Крім того, Едгар По весь час переходить від загальних описів до окремих, поодиноких, від зовнішніх рис до внутрішнього стану героя. Митець мовби звужує події та образи до кімнати, до труни та склепу, до повного знищення, до остаточної руїни.

При виявленні глибинного смислу "Падіння дому Ашерів" питання про джерела "жаху душі" набуває принципово важливе значення. Дім Ашерів, у його символічному значенні, - своєрідний світ, який перебуває у стані глибокого розладу, згасає, мертвіє, знаходиться на порозі повного зникнення. Колись це був прекрасний світ, де життя людське протікало в атмосфері творчості, де розцвітали живопис, музика, поезія, де законом був Розум, а володарем – Думка. Тепер дім Ашерів знелюднів, став пусткою і набув рис напівреальності. Трагедія останніх мешканців цього світу випливає з непереможної влади, яку дім має над ними, над їх свідомістю, вчинками. Вони не здатні покинути його і приречені померти, ув’язнені у спогадах про ідеал. Будь-яке зіткнення з реальністю для них хворобливе, і живуть вони в страху перед жахом, який може уразити їх при зіткненні з дійсним життям. Як каже Родерік Ашер, його лякає не небезпека, а її "абсолютній результат" – жах. В образі Родеріка Ашера втілений страх перед життям, реальністю. Духовне начало в ньому витіснило матеріальне, що тягне за собою втрату бажання жити, розлад особистості. Він передрікає собі втрату розуму і самого життя у боротьбі з "похмурим фанатизмом – страхом". У фіналі розповіді передчуття його здійснюються: він гине, уражений жахом і божевіллям, і сам дім Ашерів валиться в мертві води чорного озера.

Надзвичайний ефект оповідання полягає в тому, що внутрішня драма Ашерів, ніби "проектується" назовні. Душевному стану Родеріка відповідає безпросвітна внутрішня обстановка будинку, зигзагоподібна тріщина на фасаді, напівмертві дерева, чорне і похмуре озеро, в якому відображаються глухі стіни і сліпі вікна. Автор показав розпад особистості, в якій інтелектуально-духовне начало одержало однобокий, хворобливий розвиток. Навіть своєрідний "чорний гумор" По у виборі імен та прізвищ родини також націлений на трагедію страхітливої руйнації. "Родерік" французькою перекладається як "волоцюга", "чоловік, який марно гаяв час"; "Маделіна" – "бісквітне тістечко", що тане в роті; "Ашер" – англійською це "попіл". Так воно й було – все обернулося на попіл.

"Жах душі", відтворений в "Падінні дому Ашерів", відноситься до тієї сфери людських емоцій, яку прийнято позначати поняттям "страх", і сама новела стоїть у довгому ряді інших оповідань Едгара По, які зображають страх людини перед життям і смертю. Досить згадати героя "Рукопису, знайденого у пляшці", завмерлого від жаху "at the face of combat of wind and waters", коли навкруги "just gloom of eternal night, reverie of will", коли "there is too little time you think about fate"; чи – "mob people", яка не в силах залишатися з життям один на один і в страху бігає по вулицях, аби не залишатися в самотності;