Висновки

Едгар По був першим письменником, який вловив у нових тенденціях розвитку американського суспільства загрозу бездуховності, небезпеки, яка йшла поряд з комерціалізацією "серединних штатів", діловитим практицизмом ново-англійського пуританства і "новим аристократизмом" Південного Заходу.

Предметом уваги Едгара По стала людська душа, яка вжахнулася при зіткненні з світом, в якому для неї не залишалось місця. Звідси, біль і хвороба душі, звідси її страх і жах як об’єкти уважного художньо-психологічного дослідження.

Оповідання По зазвичай поділяють на чотири основні групи: "страшні" або "арабески" ( наприклад: "Падіння дому Ашерів", "Лігейя", "Барильце амонтільядо", "Вільям Вільсон", "Маска Червоної Смерті" та ін. ); сатиричні, або "гротески" (напр.:"Без дихання", "Ділок", "Чорт на дзвіниці" та ін.); фантастичні (напр.;"Рукопис, знайдений у пляшці", "Незвичайна пригода Ганса Пфааля" та ін.) та детективні (напр.:"Вбивство на вулиці Морг", "Таємниця Марі Роже" та ін.)

Для "страшних" оповідань характерні риси, які дозволяють констатувати загальність художнього світу, створеного цією новелістикою. У ній переважає ситуація жаху, викликаного напівсвідомими страхами героїв не в меншій степені, ніж внутрішніми обставинами, лише поступово – і не обов’язково до кінця – відкритих читачеві. При насиченій щільності інтриги сюжет оповідання По найчастіше створюють не самі події, а причини, які роблять ці події необхідними і взаємопов’язаними. Виявлення цих причин вимагає немалих логічних зусиль, і вся оповідь, не дивлячись на екстраординарність фабульних ходів, являє собою жорстку логічну конструкцію, яка визначає стилістичне рішення: "Не повинно бути жодного слова, яке б прямо чи непрямо не було спрямоване на здійснення початкового задуму".

Для поетики цих новел характерними є ефект контрасту, замкненого простору, що створює враження відокремленої події, "ефект рами до картини", проста оповідь на відносно невеликій за обсягом кількості сторінок, її закінчення стрімкою і виразною розв’язкою, поетика "статичних контрастів", наприклад, карнавалу і катакомб, де буде замурований вбитий під час свята, радості і жаху, веселощів і чуми ("Король Чума"). Те ж саме сусідство Смерті зі сміхом можна віднайти і в оповіданнях, які не відносяться до арабесок, як "Береніка".

Взагалі, жахливе в Едгара По – це завжди щось внутрішнє, пов’язане з специфікою психіки персонажу, а можливо і викликане її розладом. Для Е. По - це жах одинокої душі, розлад гармонії розуму і почуттів, це внутрішнє спустошення і хаос.

Розповідна структура багатьох психологічних новел Едгара По опирається на традиційну в романтичній прозі пару: оповідач – герой. Оповідач уособлює морально-психологічну норму, герой – відхилення від неї. Однак у більшості випадків оповідач і герой – одна особа. У ній втілені і норма, і відхилення, а розповідь набуває характеру самоспостереження. Звідси випливає роздвоєння свідомості героя, яке функціонує ніби на двох рівнях. Один належить людині, який здійснює вчинки, другий – людині, яка розповідає і пояснює їх. Дія "страшних" оповідань По проходить в ірреальному, загадковому світі, де зміщені звичні координати часу і простору і не владні закони логіки і здорового глузду. Сюжет будується навколо якоїсь жахливої катастрофи, атмосфера оповідання сповнена безвиходу, а доля героїв – похмурого трагізму.

Загальне ідейно-естетичне завдання, яке Едгар По вирішував в психологічних новелах, визначило їх художню структуру, сюжетну динаміку, образну систему, спосіб оповіді, емоційну установку. Особливо важливе місце в цьому ряді займають категорії часу та простору Отож, неважко помітити, що в художній структурі психологічних новел час і простір – категорії визначальні. Всі поетичні засоби і прийоми, використовувані письменником, функціонують у встановлених ними межах, залежать від них і виростають з них.

Список використаної літератури

1. Анастасьєв А. Етюди про американську літературу//Вікно в світ.-1999.-№4.-С.52-59.

2. Барыкин В.Е. Эдгар По и его издатели //Книга. Исследования и материалы.-М.,1989.-Вып.58.-С.149-167.

3. Горенко Е.П. Может ли ужасное быть веселым? Генетические связи на примере творчества Э.А.По и Н.В.Гоголя //Русская словесность в школах Украины.-1999.-№4.-С.50-52.

4. Гордєєва Л.В. Занурюючись у темні глибини свідомості //Зарубіжна література.-1997.-№3.-С.20-24.

5. Зарубежная литература для детей и юношества. /Под ред. Мещереновой Н.К., Чернявской И.С.-М.,1989.-Ч.1.-256 с.

6. Засурский Я.Н., Коренева М.М., Стеценко Е.А. История литературы США. Литература середины ХІХ века (поздний романтизм).-М.,2000.-Т.3.-463 с.

7. История зарубежной литературы ХІХ века. /Под ред. Михальской Н.А.-М.,1991.-Ч.2.-258 с.

8. История зарубежной литературы ХІХ века: Учеб. Пособие для филол. спец. вузов. /Под ред. Соловьевой Н.А.-М.: Высшая школа,1991.-636 с.

9. Ковалев Ю.В. Эдгар Аллан По: новеллист и поэт. - Л.: Худож. лит, 1984.-296 с.

10. Крижанівська Н. Образ "Прекрасної жінки" в психологічних новелах Едгара Аллана По //Сучасний погляд на літературу.-2002.-Вип.7.-С.141-149.

11. Миронов Є.М. Зарубіжна література ХІХ-ХХ ст..-К..1995.-326 с.

12. Назарець В.М. Дерзнувший прикиснуться к тайне бытия //Відродження.-1994.-№7.-С.35-40.

13. Наливайко Д.С., Шахова К.О. Зарубіжна література ХІХ сторіччя. Доба романтизму:Підручник.-К.:Заповіт,1997.-463 с.

14. По Э.А. Собр. соч. в четырех томах.-М.:Пресса.-1993.-Т.3.Проза.-352 с.

15. Пронкевич О.В. Зарубіжна література: Пробн. підручник для 10 кл. середн. загальноосвітн. шк.-К.: Пед. преса, 2000.-Вид.2.-512 с.

16. Рада І.М. Аналіз! Дивна гра! //Зарубіжна література в навчальних закладах.-2001.-№5.-С.12-15.

17. Шахова К.О. Майстер американської прози //Зарубіжна література.-2003.-№4.-С.4-8.

18. Poe E.A. Tales of suspense.-Pleasantville 20.,1986.-312 p.