Сюжетна організація роману М. Булгакова ««Майстер і Маргарита»

Я — тої сили частка, що робить лиш добро, бажаючи лиш злого.

Й. В. Ґете

Роман М. Булгакова «Майстер і Маргарита» це водночас філософський, фантастичний і сатиричний роман. У цьому творі письменнику вдалося об'єднати в єдине ціле міф і реальність, сатиричне описання побуту та романтичну лінію сюжету, іронію й сарказм. Звідси і незвичайна художня організація твору: він складається ніби з трьох світів. Перший — міфологічний, або біблійний (його ще називають історичним). У ньому відбуваються найважливіші й поворотні, з погляду християнства, події: явлення Христа, його прагнення до істини, його розп'яття. Другий — сатиричний, де описані події 20- 30-х років XX століття, у його центрі — трагічна доля письменника, який силою уяви «відгадав», тобто пізнав, вічні істини. Третій — фантастичний світ, він належить духу зла, володарю тіней Воланду та його почтові, тут відбуваються фантастичні події (наприклад, бал у сатани — своєрідний парад людських вад і підступності). Воланду належить і чистилище, де перебувають Понтій Ііілат, який спокутує провину, і Майстер, який знаходить тут вічний дім. Усі три світи взаємно проникненні. Так, наприклад, про події, що відбуваються в давньому місті Єршалаїмі, розповідає Воланд Берліозу й Бездомному на Патріарших, їх згадує Майстер у своєму романі.

«Майстер і Маргарита» — лірико-філософська поема в прозі про любов і моральний обов'язок, про нелюдськість зла, про істинну творчість, яка завжди є подоланням нелюдськості, пориванням до світла й добра. Сюжет має багато ліній. Основних три: філософська — Ієшуа й Понтій Пілат, любовна — Майстер і Маргарита, містична й сатирична — Воланд, увесь його почет і москвичі. Ці лінії тісно пов'язані між собою образом Воланда.

Через євангельський сюжет реалізується лінія паралельності образів Ієшуа та Христа, Ієшуа та Понтія Пілата. Сатиричний план роману поданий у протиставленні Воланда світу московських обивателів. Романтичний пласт представлений лінією Майстра й Маргарити. Сюжет розгортається через незвичайну хронологію роману: «сучасність», у якій живуть і діють москвичі 30-х років, і «минуле», де відбуваються події роману Майстра. У романі є герої, що однаково належать обом світам. Вірогідно, для них існує ще й третій вимір. Читаючи твір, ми бачимо, що події відбувалися в одному й тому ж місяці й за декілька днів до Великодня, але з перервою в 1900 років, що доводить глибокий зв'язок між московськими та єршалаїмськими розділами. Кожен розділ роману Майстра розпочинається тими ж словами, якими завершився попередній розділ з життя москвичів 30-х років. Відчувається таємничий зв'язок між подіями в сучасній Москві та Єршалаїмі за багато років до того. Події роману, що розділені в часі майже двома тисячоліттями, гармоніюють між собою, їх пов'язує боротьба зі злом, пошук істини, творчість. Таким чином, художнє ціле булгаковського роману — це своєрідне перехрестя двох світів, які зустрічаються у своєрідному «третьому світі».

Образ Понтія Пілата драматичний: він як позивач, і потерпілий. Відступившись від Ієшуа, він гине як вільна особистість. Ієшуа являє собою загрозу для тоталітарного Риму своїми утопічним ідеями про «царство істини і справедливості». Тема відступництва в романі тісно пов'язана з темою спокутування.

В образі Ієшуа Булгаков по-своєму розповідає легенду про Христа. Це звичайна, смертна людина, мудра, прониклива й простодушна. Разом із тим він — утілення чистої ідеї, найвищий прообраз людини й людства. Ієшуа беззахисний, фізично слабкий, однак сильний духовно, бо є передвісником нових людських ідеалів. Прообраз сатани — Воланд — всюдисущий: йому підкорені простір і час, він міг бути присутнім під час допитів Ієшуа Понтієм Пілатом, снідати разом із філософом Кантом, знати багатьох видатних людей минулого, але ніхто крім Майстра й Маргарити, не розпізнає у Воланді сатану. Усевидющому Воланду відкритий світ без мішури, він споглядає на людину й людство, прагнучи виявити в них недосконале. Він висміює, нищить все те, що втратило високий ідеал, занепало морально. Він відновлює баланс між добром і злом і цим певною мірою служить добру.

Зіштовхнувши світ московського міщанства, ділків, заздрісників, злодіїв і хабарників з нечистою силою, письменник ніби визначає, чи є в сірих обивателях моральне підґрунтя, здатне протистояти спокусі. Що стосується письменників МАССОЛІТу, то їх усіх об'єднує не поклик митця, а жага до володіння членським квитком, коричневим, із золотою каймою, що пахне дорогою шкірою.

Майстер і Маргарита не схожі на московських обивателів. Поведінка героїв визначена не збігом обставин, а слідуванням своєму моральному вибору. Для Майстра — це ідея творчості. Історія з романом, що він пише, — це певною мірою й історія роману Булгакова. Обов'язок письменника в тому, щоб повернути людині віру в високі ідеали, відновити істину. У цьому й полягає сенс булгаковської формули: рукописи не горять. Майстер відмовляється від свого роману, спалює його.

Маргарита в ім'я свого кохання й віри в талант Майстра долає страх і власну слабкість, перемагає обставини. На прикладі Маргарити Булгаков довів, що кожна людина має зробити свій особистий вибір, не звертаючись за допомогою до вищих сил, не чекаючи милостей від життя, людина повинна сама вирішувати свою долю.

Особливе значення в розумінні ідеї, концепції твору мають епіграф до роману