Я вірю в майбутнє. Я вірю у відродження рідного краю (Звернення)

До вас звертаюся, до тих, хто живе в моїй рідній Україні! До тих, хто тисячолітнім корінням вріс у цю благодатну землю, до тих, кого доля занесла з інших країв, але Україна стала для них рідною домівкою. До вас моє слово, моє прохання, моє благання. Боже, допоможи знайти відповідні слова, щоб вони краще відобразили суть того, про що я хочу сказати.

Відродимо нашу рідну Україну, бо земля наша, хоч і розпинали її не раз на хресті історії, лишилася святою і люблячою для всіх, хто оселявся на ній.

Відродимо Україну, бо ми завжди були народом на цій Богом даній нам землі, і рідне блакитне небо хай пошле нам силу для життя й наснагу бути мудрими та сильними.

Обов'язково відродимо Україну, бо лунають пророчі Тарасові слова: «Не вмирає душа наша, не вмирає воля».

Ми вже встали з колін, розірвали пута, якими нас упродовж трьох століть стримували, ми маємо високо піднести голови, як це одвіку було написано нам на роду. Відійдуть у минуле нинішні крикуни й балакуни, лишимося ми, звичайні громадяни України, щоб далі наполегливо продовжувати відродження рідного краю.

Блакитне небо над нами — ніби праведна душа народу, яка дочекалася змін. Не зганьбімося й щиро та наполегливо працюймо заради свого кращого майбутнього та прийдешніх поколінь.

Відродимо Україну, вона варта того, аби бути серед кращих розвинених країн світу. Будьмо гідними будівничими! А для цього маємо бути освіченими, знаючими й мудрими, щоб країна пишалася своїми синами та доньками, а не присоромлено вибачалася за непоправні дії невихованих політиків-вискочок.

Україна гідна того, щоб у світовому співтоваристві її представляли наші обранці — люди високої моралі, честі й гідності.