Розсипався бісер, як макове зерно

Прикраси з бісеру відомі ще з давніх часів. Хто й коли першим придумав нанизувати маленькі кульки й тоненькі скляні трубочки та прикрашати ними одяг, — невідомо, віки надійно зберігають цю таємницю. Можливо, це був якийсь мрійник, що хотів аби все жіноцтво на світі мало можливість оздоблювати свій одяг та виготовляти різні прикраси. Якийсь час це мистецтво було забуте, подекуди лише зберігали його, виготовляючи браслети, ґердани, намисто та ще вишиваючи різні предмети для церковних богослужінь.

Техніка роботи з бісером нескладна. Для нанизування можна використовувати шовкову чи капронову нитку, тонку волосінь, тоненький мідний дріт.

Сталося так, що зовсім несподівано бісер став популярним серед підлітків. Стало модно носити на зап'ястях плетені з ниток або бісеру так звані «фенічки». Сьогодні рукоділля з бісером переживає бурхливе відродження. З'явилося безліч книжок із техніки навчання, можна придбати весь інструментарій, що потрібен для роботи, або й самому змайструвати станочок, щоб самотужки спробувати свої сили. У школах організовуються гуртки, де навчають також вишивати бісером. На виставках часто можна побачити роботи майстринь: вишиті картини, плетені оклади до ікон, жіночі прикраси. Щось виготовляти з бісеру — приємне заняття на дозвіллі.