Коли я буваю на гостинах у бабусі, то завжди з сусідськими хлопчаками бігаю на Ворсклу, особливо влітку. Тому, коли я вперше прочитав вірш Миколи Вінграновського «...Сама собою річка ця тече», то відразу згадав свою улюблену Ворсклу, що біля бабусиного дому. Ось поет пише про свою улюблену річку, що вона — «Дніпра тихенька синя доня», а я б про свою Ворсклу сказав, що вона — «за старшу доньку у Дніпра». І я теж свою річку люблю, «як тата й маму і як мед люблю».