Поміркуймо разом

(думки після прочитання творів Григорія Квітки-Основ’яненка)

Квітка-Основ'яненко для Слобожанщини — це, передусім, визначний громадський діяч. На жаль, про цю людину більше говорять і пишуть як про письменника (що, безумовно, справедливо), але ж якби не Квітка-Основ'яненко, то навряд чи мали б ми нинішній

Національний університет імені Каразіна. Тому, насамперед, про Квітку-Основ'яненка слід говорити як про визначного громадського діяча, що багато зробив для розвитку культури, науки, освіти, видання газет і журналів.

Ще ім'я Квітки-Основ'яненка пов'язують із сентиментальним напрямком у літературі. Так, це правда. Але мало хто замислювався над тим, чому Квітка створив свою «Марусю» з яскраво вираженими ознаками сентиментального жанру. Це було нове явище в українській літературі, але не настільки нове, щоб сам письменник вважав це за якусь особливу новацію. На мою думку, Григорій Квітка-Основ'яненко просто хотів показати, що цей жанр літератури прийнятний для будь-якої літератури, і для української також. Він прагнув своїм словом сказати, що українська мова — не «нарєчіє», що вона належить до європейських мов. А в Європі, як ми пам'ятаємо, саме жанр сентиментального спрямування був досить добре розвинений і довгий час був найпопулярнішим серед інших жанрів.

На підтвердження своєї думки ще одне міркування. Якщо уважно розглянути ті твори, які написав Григорій Федорович, то стане очевидним, що твір «Маруся» чи не єдиний сентиментальний твір серед великої кількості інших творів, які мають яскраво виражене сатиричне спрямування («Салдацький патрет», «Конотопська відьма», «Пан Халявський» та ін.). Твір же «Маруся» — це підтвердження тому, що українська література гідна представляти себе в різних жанрах європейського рівня. Вона не наслідує когось, бо самодостатня у своєму розвитку. І ще одне зауваження: жанр сентиментальної літератури не був особливо поширеним в українській літературі. Принаймні, ми не маємо таких яскравих і самобутніх творів, як у Квітки-Основ'яненка. Розвиток літератури в різних європейських країнах має свої особливості, і це стосується надання переваги певним жанрам, що має національне підґрунтя.

Отже, є підстави стверджувати, що повість «Маруся» Г. Квітки-Основ'яненка — це демонстрація спроможності української літератури бути представленою в різних жанрах і напрямках європейської літератури.