Сентименталізм чи реалізм?

(за твором І. Котляревського «Наталка Полтавка»)

Коли читаєш текст «Наталки Полтавки», то замислюєшся над тим, що образ Наталки позначений позитивними рисами настільки, що виникає сумнів щодо його реальності. Які ж це риси? Вона роботяща, з добрим серцем, «не спесива», «золото, не дівка», любить і шанує матір, кохає тільки Петра і залишається вірною йому, поважає людей. А негативні риси? їх просто немає. Виходить, що в позитивного персонажа зовсім відсутні негативні риси. Але ж у реальному житті так не буває. У такій ситуації висновок здається очевидним: цей твір належить до так званого сентиментального напрямку в літературі. Та все ж таки я беруся стверджувати, що образ Наталки — реалістичний і твір є прикладом реалістичної літератури, а не сентиментальної. Бо покликання сентиментальної літератури — це розчулити читача до сліз, співпереживати з головним героєм.

Який же сюжет твору «Наталка Полтавка»? По-перше, письменник не намагається розчулити читача. Він прагне показати реальне життя, де багаті вважають, що вони є господарями, а бідні повинні тільки виконувати їхні бажання. Але не така Наталка, вона має почуття власної гідності, яке аж ніяк не залежить від її статків. По-друге, Котляревський показує, якою мірою моральність оберігається суспільством. Гця моральність спирається не на покірну слухняність, а на почуття власної гідності, честі. Хоча Наталка і підкоряється матері, це зовсім не означає, що вона втрачає почуття самоповаги, про це свідчить кожна її репліка. По-третє, не забуваймо, коли цей твір було написано. У ньому вперше в українській літературі образи з народу завдяки збереженню народних традицій постають такими високоморальними.

Отже, я не вважаю образ Наталки позначеним елементами сентименталізму, цей образ реальний і життєстверджуючий.