Зображення ратних подвигів — потреба часу

(за творами «Слово про похід Ігорів» та «Пісня про Роланда»)

«Слово про похід Ігорів» належить до пам'яток давньоукраїнської літератури XII ст. «Пісня про Роланда» зображує події VIII ст., але вперше була знайдена, як і «Слово про похід Ігорів», теж у XII ст. і належить до французького народного епосу. Власне, це — два факти з історії різних країн, але вони мають однакове підґрунтя. Що ж об'єднує ці дві пам'ятки?

На моє глибоке переконання, подібні пам'ятки в різних народів з'являються не випадково. Здавалося б, різні народи, різні історичні події, але все-таки вони в чомусь подібні. У чому? Найперше, подібність їхня в тому, що вони присвячені уславленню ратного подвигу простого воїнства, що прагне захистити свою землю. «Слово...» нам розповідає про Ігорів похід проти половців для захисту Руської землі. «Пісня...» розповідає про похід Карла Великого на Іспанію. Народне сказання пов'язало цей похід із патріотичною боротьбою французів (франків) проти нашестя на Європу арабів (у творі їх названо маврами, сарацинами).

Та все ж таки найбільш вражаюча подібність у цих творах — це головні історичні персонажі. У «Слові...» автор засуджує вчинок Ігоря за те, що він заради своєї власної слави повів свою дружину в похід замість того, щоб об'єднати зусилля всіх князів і виступити проти ворога. Саме через це Ігор і зазнав поразки. «Пісня...» теж не оминула схожого факту. Провина Роланда полягала в тому, що він у своєму прагненні до власної слави (до того ж він був занадто зарозумілим) не захотів просити допомоги у Карла Великого, вважаючи це приниженням, що й призвело до загибелі найкращих його воїнів.

На мою думку, поява таких творів має дві мети. Перша — це прославити мужність воїнів на полі бою, що гинули за рідну землю, незважаючи на пихаті амбіції вельможних полководців. Бо сила будь-якого війська не стільки в майстерності воєначальника, скільки в особистих якостях будь-якого воїна. Друга — це застереження для зарозумілих і славолюбних майбутніх полководців: свою особисту славу ви можете здобувати на змаганнях і турнірах, у повсякденній турботі про своє воїнство; коли ж ідеться про долю рідного краю, — то забудьте про власну славу, почесті, образи й зарозумілість заради спільної мети — захистити рідну землю від нашестя ворога. Здавалося б, що це такі очевидні речі...

Тож і не дивно, що, маючи багато спільного в зображенні подій, ці твори об'єднані найголовнішим — прагненням авторів підняти дух простого воїнства, виразити повагу до їхньої мужності та застерегти на майбутнє нинішніх і прийдешніх воєначальників. Такі твори виникають не через бажання описати в художній формі перебіг війни, а через потребу застерегти, щоб не повторити минулих помилок заради рідної землі. Саме такі твори виникають на потребу часу.