Коломийки — коштовні перлини в українському пісенному намисті

Раніше мені було невідомо, що існує такий пісенний жанр, як коломийка. Навіть це слово було для мене новим. Про ці твори я довідався на уроці української літератури, а потім знайшов записи коломийок в Інтернеті й послухав цілу низку коломийок. Виявилося, що цей пісенний жанр збагачується й сьогодні. А до коломийок не байдужі й відомі українські виконавці, наприклад, співачка Руслана, гурт «Мандри» та інші.

Отже, коломийки — це коротенькі дворядкові пісеньки, що можуть виступати як приспівки до танцю або існувати незалежно від нього. Часто вони об'єднуються у в'язанки, які часто не мають сталого змісту: «Ой співанки-коломийки, в'язанку з них в'яжу, як попросять заспівати, я ся не відкажу». Дуже здивувало мене те, що коломийки виникли дуже давно: перші відомі нам записи належать до XVII сторіччя, але є документальні свідчення про їхнє існування ще в давніші часи! Назва вказує на місце виникнення: місто Коломия Івано-Франківської області. Певну спільність із коломийками мають пісеньки, які поєднують спів із танцем у колі, — сербські «коло», чеські «до колочка», болгарський «хоро».

Тематика коломийок дуже різнопланова. У них ідеться про минуле, народу чується нарікання на підневільну працю, гірку солдатчину, на бідняцьке безхліб'я, вимушену еміграцію, протест проти селянського безправ'я, звучать бунтарські мотиви. Найбільшу кількість складають пісеньки, у яких ідеться про особисте в житті людей, їх переживання, настрої — це твори на так звані «вічні теми», вони однаково актуальні для різних епох.

Ой щебече соловейко у мене на груші,

Кожен так собі співає, як йому на душі.

У коломийках розкривається світ краси, чистих, піднесених почуттів, дотепів, іронії, жартів — доброзичливих або й дошкульних, влучних спостережень побутового характеру, соціальних узагальнень. У задиристих рядках, що звучать на молодіжних гулянках, осуджується зарозумілість, лінощі, пихатість.

Котра дівка напереді стоїть пишно вбрана,

Не беріть ї, хлопці, в танець, най чекає пана!

Дістається й парубкам, які, залицяючись до дівчат, шукають вигоди, багатого приданого, — «брали би по штири морги, хоч би й за сліпою». Ось яка дівчина подобається більшості парубків:

Ой дрібуча коломийка, дрібуча, дрібуча,

Ото мені сподобалася дівчина робоча.

У жартівливих коломийках порушувалися навіть гострі політичні теми:

Сидить Сталін в комиші, Гітлер у болоті.

Що робили куркулям — то роблять бідноті.

«Коломийки перекочують й мерехтять, наче перли розсипаного намиста», — писав видатний український письменник І. Франко. Яке влучне порівняння! Дійсно, коломийки нагадують мені маленькі перлинки, у яких відбито різні боки життя нашого талановитого та працьовитого народу.