Гуморески Степана Олійника та Павла Глазового як засіб викриття суспільних і людських вад

У нашому житті велику роль відіграє гумор, адже саме вміння подивитися на речі з усмішкою допомагає людині не втрачати силу духу в складних ситуаціях, переживати нелегкі моменти. Інколи ми одразу не бачимо, наскільки безглузді дії чинимо, і тоді теж на допомогу приходить сміх. Навіть учені довели, що він подовжує життя, бо має лікувальні властивості, позитивно впливає на людину. І дійсно, замість того, щоб занурюватися з головою в проблеми, варто спробувати по-іншому оцінити їх, посміятися, хай навіть із себе, і все стане набагато простішим.

Величезні можливості сміху люди використовували з давніх- давен, не менш популярним є жанр гуморески і в наші дні. Його яскравими представниками є Степан Олійник і Павло Глазовий. Митці надзвичайно уважні, вони тонко підмічають усе, що відбувається в сучасному житті, й відображують це в творчості.

Сьогодні спів перетворився на шоу, а естрадні зірки часто просто не в змозі співати, та й співати нема чого, бо пісні складаються з набору бездумно скомбінованих слів, звичайного «ля-ля-ля». Саме так і назвав свою гумореску С. Олійник. Автор згадує Шаляпіна й Гми- рю, яких без мікрофона чув увесь світ, і їм протиставляє сучасних співаків. Сатирично зображений один із таких діячів культури, що тягне мікрофон, мов гирю, а динамік у залі верещить, мов недорі- заний козел. Текст сповнений викривальної сатири, автор наголошує, що він би «не писав про безголосся і про таких молодиків, та щось багато розвелося у нас подібних «співаків»!»

Невідповідність назви і реалії висміює П. Глазовий у гуморесці «Тарас Бульба в Києві». Герою наснився сон, ніби в сучасній столиці опинився Тарас Бульба. Автор натякає на можливість отримати «любительські» водійські права найвищого класу в Києві. Славний козак із усіх машин обирає «Запорожець», бо сподівається, що назва відповідає вигляду й потужності машини. Але Тарас Бульба розчарований, бо не може навіть втулити в салон дужі плечі, тому він сідає верхи на машину й співає не старовинну, а нову пісню: «Спасибі ж вам, сини мої, за добрую ласку, що назвали «Запорожцем» дитячу коляску».

Не лишилися поза увагою авторів і звичайні людські вади. Лінощі Васі Боровика висміюються в гуморесці «Чудо в черевику». П'ятикласник не хоче вчитися, а бажає отримувати гарні оцінки. Друг Васі радить використати нібито перевірений спосіб — покласти в черевик п'ятак. Звісно, що дива не стається, а лінивий учень отримує мозоль і купу двійок. Висновок однозначний: аби щось отримати, необхідно працювати.

Недоречне вихваляння показує П. Глазовий у творі «Найважча роль». Мати пишається сином, який ходить до театральної школи вже два роки й отримав найважчу роль у прем'єрі — викочувати бочку в третій дії. Безперечно, роль відповідальна та найважча в прямому значенні, адже бочку не так легко викотити! Що ж стосується акторської обдарованості синочка, то зрозуміло, що в цьому плані його успіхи значно менші.

Як бачимо, авторські гуморески попри, здавалося б, несерйозність жанру, несуть у собі величезне смислове навантаження, змушуючи читачів уважніше придивлятися до навколишньої дійсності, аналізувати її. Тож одне зі своїх найголовніших завдань — перетворювати негатив на позитив — сміх із успіхом виконує.