Протистояння добра та зла в казці С. Маршака «Дванадцять місяців»

Декілька разів я читав казку «Дванадцять місяців», декілька разів дивився відео. Казка мені дуже подобається. Одразу виникає симпатія до пасербиці. Вона трудолюбива, добра. Дівчинка повертається додому в зимову хуртовину й знов іде до лісу, бо жадібні мачуха зі своєю дочкою мріють про золото. Вони вибирають найбільший кошик. Якщо в такий кошик набрати пролісків, то «на золоті їстимеш-питимеш, у золоті ходитимеш, у золото взуєшся, золотом вуха завісиш». І дівчина могла б не піти, сховатися десь у затишку, а потім повернутися додому й сказати, що пролісків у лісі не знайшла. Пасербиця так не робить. Вона не може обманювати. І робить те, що їй наказали.

У казці на самому початку є ще один жорстокий персонаж — королева. Вона також сирітка, як і пасербиця. Але вона має владу та зовсім не думає про інших. Королева вередлива. Вона навіть не задумується над чиїмось життям і вирішує стратити людину тільки тому, що «стратити» коротше за «помилувати».

Мені було дуже жаль дівчинку. Заметіль, хуртовина, мороз. Вона замерзає. Аж раптом — зустріч із місяцями. Тепер я розумію, що все буде добре. І справді, добро перемагає. Молода королева, хоч і вередлива, але розібралася, що баба з дочкою — «брехухи» і насправді не вони в ліс ходили, не вони проліски збирали. Баба з дочкою були такі жадібні й «гавкітливі», що перетворилися на собак. Королева навчилася бути ввічливою та розумною.

У казці добро перемагає зло. І хоча баба з дочкою і перетворилися на собак, вони ще можуть стати людьми, якщо будуть смирнішими й добрішими. Самуїл Маршак показав, якими непривабливими бувають злі й вередливі люди. Нікому не хочеться бути схожим на бабу та її дочку. Казка вчить бути добрим і чуйним.