Постмодернова віртуальність літератури нашого часу

Твір-лекція для однокласників

Любі друзі! Я — ваш сьогоднішній лектор, доктор шкільних наук Модест Модернович Постмодерністський. Пропоную послухати лекцію про унікальне постмодернове явище в світовій культурі.

Для кожного з нас актуальною проблемою у шкільному житті є зустріч з таким банальним явищем, як книга. З книгою ми починали своє знайомство з життям. Пригадаймо. Ось нам два роки, і мама читає казку на ніч. Ми радіємо ілюстраціям, із захопленням розглядаємо малюнки. Але згодом складніше — на нас чекають літери, їх вивчити буде непросто. Але ми вивчили — інакше б не дісталися до 12 класу! І весь цей час нас оточували книги: підручники, атласи, словники, довідники, енциклопедії. Чи не пора щось змінити? Ми — нове покоління й мусимо сказати, що разом із закінченням шкільної ери, має щось змінитися і в ері книжкового світу. Ми — покоління, яке виросло разом із його величністю КОМПОМ: тут закладена вся мудрість людства. Тебе цікавить енциклопедія — будь ласка, якесь поняття — теж не проблема... Будь-яка інформація, розваги, спілкування — все це можливе завдяки комп'ютерові.

Не дивно, що це зрозуміли й письменники. Вони живі організми і змушені розвиватися разом з цивілізацією. Що ж пропонує нам сучасна література в її осучасненому варіанті?

Перше. Мушу визнати, що наші сучасники не знайшли нічого особливого в назві й охрестили сучасний період постмодернізмом. Була епоха античної літератури, Відродження, класицизму, романтизму, реалізму. Ті, хто оголосили протест проти усього попереднього, назвали себе модерністами. Невже у наступного покоління не вистачило фантазії на нове слово? Це відсутність фантазії чи принципова позиція? Спробуємо розібратися. Зробіть записи в зошити: «Постмодернізм — новітнє явище, для якого характерними рисами є тотальне висміювання, гра з чужим текстом, суміш різноманітних стилів, використання елементів масової культури». Що роблять постмодерністи? Сміються над усім. Глузують. По суті справи, постмодерністи нічого особливо вигадати не змогли і в своїх творах використовують набір чужих думок, крилатих фраз знаменитих письменників-попередників. З цього приводу є один американський студентський анекдот: студент прочитав «Гамлета» Вільяма Шекспіра і заявив:—

Нічого особливого. Зібрання поширених крилатих фраз!

Дійсно, деякі твори постмодерністів перетворюються на книги- цитати. Так француз Жан Ріве у своїй книжці «Панночка з А» збирає 750 цитат від 408 авторів! Оце і є так звана інтертекстуальність (запишіть, будь ласка!) — будь-який текст будується як мозаїка, він є трансформацією інших відомих текстів. Ідея не нова. Вищезгаданий Шекспір теж не сам придумував свої сюжети, а брав їх з давніх хронік (правда, це був обмін один до одного, тобто, брав один текст, і на його основі створював свій, теж один, але оригінальний текст!). Джойс, наприклад, сміючись, говорив про те, що він у своєму романі спирався на 60 інших романів — отож нехай сушать голову критики, що й до чого! А відомий усім сучасним людям роман Умберто Еко «Ім'я троянди» — це такий собі пародійний варіант Шерлока Холмса від Конан Дойла. Погоджуєтесь? Кому цікаво — поговоримо після лекції про Умберто Еко...

Друге. Запишемо: «Здобутком постмодернізму є гіпертекст». Ви не хочете читати? Беріть до рук циркуль. Мілорад Павич так і записав у підзаголовку оповідання «Дамаскин» — новела для комп'ютера і теслярського циркуля. Що це означає? А ось що. Можете читати розділ «Третій храм». Щось не так? Клацніть мишкою на комп'ютері — і читайте інший розділ, наприклад «Палац». «Читач може зневажати нашими пропозиціями і читати так, як він звик, як будь-яку іншу новелу».

Ви самі можете вирішувати, як вам читати — з початку чи з кінця, паралельно обидва тексти, чи по діагоналі один, ви можете самі скласти власний варіант прочитання. Той самий Павич говорить, що він знайшов 2257 варіантів, за допомогою яких можна читати його твір. У «Хазарському словнику» можна читати за кольором (червона, зелена й жовта книга). У книзі «Остання любов у Константинополі» можна розділи ставити відповідно до значення карт Таро. Текст стає живим організмом, із яким ви працюєте, думаєте, граєте. Залежно від того, як ви вибудовуєте розділи книги, змінюються й долі головних героїв: читайте одночасно з кінця і з початку -всередині книги герої зустрінуться.

За висловом У. Еко, постмодернізм — це «певний духовний стан». Ця література не приймає байдужого, не мислячого читача. Вона вимагає логічної думки, аналізу, співставлення — тобто, це література для нас, думаючої сучасної молоді, яка не хоче приймати застарілі способи мислення й читання. Я переконаний, що постмодерн покликаний не тільки передати відчуття спустошення й внутрішньої порожнечі, він не тільки руйнує попередні надбання, це метод, який виводить наше суспільство на вершину духовного осмислення усього культурного надбання людства. І щоб зрозуміти це, потрібно бути людиною інтелектуальною, іти в ногу з новим часом. Дякую за увагу. © (Бурхливі оплески).