Поезія Архілоха

Зазвичай, при словах «давньогрецька лірика» у багатьох людей першими виникають асоціації з коханням, печаллю, радістю, тугою, оспівуванням краси, природи. Тобто все те, чим дійсно пронизана лірика, точніше одна з її сторін, а саме пісенна. Прекрасна й чарівна, з ніжною, іноді грайливою мовою, чи можна виразити нею гнів? Зобразити обличчя війни? Возвеличити мужність? Для цього існує декламаційна лірика, яскравим представником якої був видатний поет Архілох, родом із острова Парос. Більшість його віршів були написані в жанрі «ямб», назва якого, вочевидь, викликана розміром віршу. Давньогрецька ямбічна лірика — проста, ритмічна, позбавлена плавного пишномовства, іноді навіть груба. У таких віршах дуже зручно викривати ворогів, сатирою плескати в обличчя недругів, також легко і впевнено можна ними передати своє захоплення військовими справами, возвеличити стійкість і мужність.

Архілох— не тільки батько ямбічної лірики, але й винахідник ямба як розміру. Поет був непростою людиною, і мабуть, більшою мірою зумовлено це не буйним нравом, а важким життям і далеко не «солодкою» долею. Війна, битви, змагання залишили глибокий відбиток на душі паросця, а вона, у свою чергу, ними ж пронизала вірші. Поезія Архілоха відобразила те, чому навчило його життя, те, що допомагало поетові вижити, те, що змушувало його боротись. У вірші «Серце, серце...» воїн-поет возвеличує стійкість перед бідами, підлістю — хай навколо засідки ворогів, але це не привід здаватись. Там же ми бачимо його ставлення до перемог і поразок — «в міру радій, перемігши, не засмучуйся сильно, програвши». У цих словах — не тільки філософія битв, а й певний девіз, із яким ішов по життю Архілох. Хоча, якщо подумати, життя — теж битва, а ми в ньому — воїни...

Не було щастя у поета і в коханні. Доля зіграла з ним жорстокий жарт: батько нареченої в останній момент відмовив нерадивому женихові, чим викликав страшний гнів того, хто звик до війни та жив її принципами і в мирний час. Але для нас головне те, що образ коханої присутній у віршах Архілоха, саме цій дівчині ми зобов'язані нечастими рядками, присвяченими коханню й оспівуванню краси жінки. А відмові батька завдячуємо тими жорстокими, в'їдливими, злими віршами, у які переплавляв своє обурення, гнів і ненависть поет.

Творчість Архілоха, повна безкомпромісності, щирості на грані з грубістю, чоловічої енергії, сили, є не тільки зразком ямбічної лірики — це було б надто мілко для його висоти польотів, але й джерелом натхнення багатьох поколінь людей.