Ніщо так не дивує мене, як банальність (за п’єсою Е. Йонеско «Носороги») - час жити серед рівних собі. Але ж бачите, на цьому багатовіковому Полі Літератури �...

Твір - Ніщо так не дивує мене, як банальність (за п’єсою Е. Йонеско «Носороги»)

час жити серед рівних собі. Але ж бачите, на цьому багатовіковому Полі Літератури так багато написано, сказано, моралізовано, але навіть у XX столітті виникає проблема: як людині залишитися людиною? Відповідь ніби проста: ЗАЛИШАТИСЯ ЛЮДИНОЮ, а не носорогом! Носороги не поступаються місцем у транспорті, а я поступлюсь; носороги їздять на «крутих тачках», а я буду подорожувати велосипедом; носороги сидять у нічних клубах, а я піду до спортзалу... Чесно скажу: оносорожитися хочеться. Це сучасно. Чи можна жити достойно й не бути носорогом? Не знаю. Але спробувати варто. Сіра маса носорогів не залишила після себе доброго сліду в історії, а ті, хто протистояли носорогам, якраз і стали корифеями. Правда, після смерті... Складні речі доводиться нам вивчати...

Сторінки: 1 2