Моя подруга

Про неї можна сказати — не подруга, а друг. Річ у тім, що все-таки в українській мові слово «подруга» має більш широке значення. Я маю на увазі, що подруг може бути багато, але подруга-друг може бути лише одна. Мабуть тому, що дівчаче товариство більше любить спілкуватися між собою й особливо не прихиляється до когось конкретно, коли подруги часто міняються, для них не визначено в мові слово «друг» у значенні єдиний і на все життя.

Мою подругу звати Тетяна, і мені дуже поталанило, бо вона саме і є тим другом-подругою, що на все життя. Народна мудрість стверджує, що друг пізнається в біді. Така біда спіткала мене: рік тому я потрапила в лікарню з тяжкою хворобою, довелося майже рік провести на лікарняному ліжку, тяжко все згадувати, але саме завдяки Тані я не пропустила цей навчальний рік. Бо коли мені стало трохи краще, Таня майже щодня приходила до мене й ми багато часу проводили за розмовами, вона розповідала про шкільні новини. А ще ми обов'язково знаходили час для навчання. Таня пояснювала новий матеріал, пояснювала щось незрозуміле. Я ж усвідомлюю, як їй самій непросто було: треба було малого братика із садочка забрати, приготувати щось на вечерю, поки мама на роботі (вони без тата живуть), приїхати до мене в лікарню, а потім уже пізно ввечері сідати до столу готувати домашні завдання. Мені хочеться перефразувати відомий вислів Б. Франкліна, щоб він звучав таким чином: «Сестра може не бути другом, але друг-подруга — завжди сестра».

Таня не дуже приваблива: трохи сутулі плечі, за скельцями окулярів важко розгледіти, якого кольору в неї очі, і вдягається вона охайно, але просто. Хтось із паралельного класу закинув мені, чому це я, дитина заможних батьків, дружу з такою простенькою дівчиною. На той час я вже знайшла прекрасний афоризм, який припинив будь-які розмови з цього приводу: «Якщо мої друзі криві — я на них дивлюся в профіль» (Ж. Жубер). Мої ж однокласники (не всі, звичайно) навіть трохи заздрять мені, що в мене така подруга. Бо Таню дуже люблять і поважають у класі, вона завжди врівноважена, уміє залагоджувати конфлікти, уміє підтримати, допомогти. Я вже не кажу про те, що вона дуже добре навчається і мріє бути юристом.

Тож завершити хочу відомим висловлюванням французького мислителя XVI століття М. Монтеня: «Справжній друг — це той, кому я повірив би в усьому, що стосується мене, більше, ніж самому собі».