Чи є в мене проблеми з етикою й етикетом?

На моє глибоке переконання, етика й етикет для молоді сьогодні є актуальною проблемою. Чому? Бо бурхливі політичні й суспільні події останніх десяти років незалежної України відсунули ці питання далеко на другий план. Неприборканий практицизм узяв гору над народними традиціями й усталеною народною практикою. Тож мусимо сьогодні повертатися до тих питань, що плекалися тривалий період.

Уміння зберігати гідність, не нав'язуватися іншим зі своїми прикрощами, не псувати іншим настрою, бути завжди рівним у поводженні з людьми, бути завжди привітним і веселим — це велике і справжнє мистецтво, яке допомагає жити в суспільстві. Але яким веселим треба бути? Гучні й нав'язливі веселощі втомливі для довколишніх людей. Людина, яка безперервно «розсипає» свої дотепи, перестає сприйматися як людина, що поводить себе пристойно, — така людина стає клоуном. Не бути смішним — це не тільки вміння себе поводити, але це ще й ознака розуму. Смішним можна бути у всьому, навіть у манері вдягатися. Надмірна турбота про свою зовнішність відразу помітна.

Не слід страждати стосовно своїх вад. Якщо вони у вас є, то гіршого й не вигадаєш, коли через це в людини розвивається «комплекс неповноцінності», а водночас і озлобленість, неприязнь до інших людей, заздрощі. Людина в цей момент втрачає те, що у неї є найкращого, — доброту.

Чого нас навчає народна етика? Традиційно в Україні діти називали своїх батьків на «ви». Така форма диктувалася високою повагою до найближчих людей. Нею користувалися навіть тоді, коли старші були відсутні, позаочі. Наприклад: «Мені тато нагадували, щоб я не затримувався».

Про вияв високої поваги свідчить і той факт, що люди, скріплюючи кумівство, механічно переходили на «ви», хоч би й були рідними сестрами чи братами. Якщо ж виникала сварка, то найбільшою образою було перейти на «ти». Нині все рідше можна почути таке звертання до старших, навіть до чужих. .

Чи можна вітати людину непривітно? Чи можна бажати людині здоров'я крізь зуби? Тлумачний словник слово «привітний» пояснює так: «той, що виявляє доброзичливість, привітність». Бути привітним — значить радіти іншому, а доброзичливим — бажати добра.

Значення тих двох-трьох слів привітання залежать не стільки від цих слів, скільки від інтонації, з якою ми їх вимовляємо. Щоб привітно й щиро вітатися з людьми, необхідно так само й ставитися до них. Від чемного привітання, невимушеної розмови виграш обопільний. Невміння ж вислухати товариша, навпаки, лише нервує, псує настрій. Недарма кажуть про таких: меле, як порожній млин; заторохтіла сорока, наче діжка з горохом.

Якщо вже почали говорити про культуру привітань, варто звернути увагу на таке. Традиційно вважалося за велику нечемність зайти до приміщення в шапці чи кашкеті, уже не кажучи про саме перебування в оселі і, не дай Боже, за столом. Та чи знайшло це продовження традиції в нинішніх умовах — зайдіть до будь-якої кав'ярні і ви в цьому переконаєтеся.

Усе-таки етика й етикет не є тотожними поняттями, бо етика — це знання про культуру поведінки, а етикет — це набір правил поведінки, що має дотримуватися за певних обставин.

Народна мудрість виробила правила етики, дотримуючись яких людина не матиме проблем у спілкуванні. Запам'ятайте їх: «Бережи хліб на обід, а слово на отвіт», «Краще недомовити, ніж переговорити», «Що маєш казати, наперед обміркуй», «Умій вчасно сказати і вчасно помовчати», «Коли сам добре не знаєш, то краще помовч», «Не хочеш почути дурних слів, не кажи їх сам», «Умієш говорити, навчись і слухати», «Краще мовчати, ніж брехати» «Дав слово — зроби!», «Говори мало, слухай багато, а думай ще більше».