Легкою ходою по життю разом з Анакреонтом

Слово «лірика», як і багато інших слів, що позначають ключові поняття і складові нашого культурного життя, грецького походження. Ще з давніх-давен у проникливому, допитливому розумі греків жив інтерес до особистості в людині, до душі, її глибини, безумовної неповторності, краси, букету почуттів та емоцій. Це знайшло своє яскраве відображення в дзеркалі лірики, яка виникла як особливий літературний рід десь у сьомому віці до ери Христа (звісно ж, від «ліра» — музичний інструмент, під акомпанемент якого, власне, і виконувались вірші; символ поетів і натхнення, і звісно ж, Орфея, тінь якого щойно промайнула повз нас).

На відміну від епосу, основою якого були події, лірика передавала внутрішні переживання людей, рух почуттів, насиченість і яскравість емоцій, оспівувала кохання, славила насолоди для душі й тіла.

Одним із найвидатніших представників давньогрецької поезії був Анакреон(т). Сольна пісенна лірика цього митця насичена легкістю безтурботністю, прославленням жіночої краси, оспівуванням вина, веселощів, радості. Кожен із нас сам обирає, як жити: дехто бореться зі штормами, дехто пливе за течією. Є і третій варіант: не варто забувати, що той, хто живе боротьбою з бурями й проблемами, зацікавлений у їх постійній наявності, а того, хто пасивно «пливе, куди випливеться», біг хвиль буде завжди проносити повз зелені береги. Крім боротьби та її уникання в житті є багато того, що варте нашої уваги, нашої енергії, нашого вивчення, якщо бажаєте. Буття сповнене різними елементами: насолодами, гіркими роздумами, страхами, радощами... що саме вибрати, а чим жертвувати — обирати нам. Мені здається, Анакреонт робить свій вибір на користь світла й краси, нехай у найземніших їх проявах (до речі, їх неземні прояви ми можемо уявити лише за допомогою та в порівнянні з цими «заземленими» варіаціями, а отже годі їх принижувати), і разом з Анакреонтом читач возносить молитви до Діоніса, співає застільні гімни. Разом з ним так само береться «за пектиду, щоб співати ніжних пісень дівчині ніжній» чи вплітає «... зелень петрушки свіжу у вінок духмяний», щоб потім прикраситись ним на святі...

Люб'язний той мені, хто Муз дарунки й золотої Афродіти Гостям на радість пригадає і звеселить весь дім.

Анакреонт — неперевершений майстер віршів, а його легке сприйняття життя можна порівняти лише з грацією рядків його лірики. Звісно ж, час плине, все змінюється навколо, справжніх митців, подібних цьому поетові з Теосу, дуже мало, але це не привід для того, щоб не навчитись у видатного грека тої легкості кроків, з якою хоч іноді варто йти життєвими стежками. Пам'ятайте: життя не таке просте, як здається на перший погляд... воно ще простіше.