Лірика Павла Грабовського

Лірика — це передусім вираження почуттів у поезії. Важко знайти в поезіях Павла Грабовського вірші, які б не передавали найтонших порухів душі митця. Серед доробку поета багато віршів, що пройняті сумними настроями, але вони не виражають безнадії, це більше констатація якихось подій, аніж безнадійний смуток, що породжує відчай.

Але є серед багатьох поезій такі, які мають особливе значення в житті поета. Це вірші, присвячені коханій жінці. У рядках поезій — і велика ніжність, і глибокий смуток, і безнадія, і порятунок. Ці вірші («До Н. К. С.») про Надію Сигиду. Вона була для Грабовського втіленням життя.

Такої певної, святої,

Такої рідної, як ти,

Такої щирої, простої, —

Вже більше, мабуть, не знайти...

У мене викликає щире захоплення краса почуттів закоханого поета. Так багато доводилося читати інтимної лірики, стільки написано нашими поетами про свої почуття до жінок. Але лише у Грабовського краса таких почуттів має гармонійне поєднання з особистістю. Бо їхні стосунки теж одухотворені високими почуттями. Адже вона для нього — і кохана, і друг, і соратник, і сестра. Мене вражає глибинна суть поета: це ж на які вершини духовного вдосконалення треба піднятися, щоб не обмежитися лише спогляданням і захопленням зовнішньої вроди коханої. Цього розуміння так не вистачає сучасному поколінню, і так мало приділяють цьому уваги наші вихователі (батьки, вчителі, психологи). І мені здається, що це так необхідно для сучасної молоді. А з екранів телевізорів на нас плине потік еротики не кращого ґатунку, що має у своїй основі примітивну фізичну близькість і більше нічого. Але ж це не кохання! Це демонстрація людської обмеженості, що виставляється напоказ як досягнення. Де немає роботи душі, там не може бути досягнень!

Тепер я розумію, чому моя бабуся так любить дивитися старі «радянські» фільми. Ні, вона не з тих, кому «тоді» жилося краще. їй подобаються фільми тому, що почуття передавалися у фільмах романтично, красиво, зовсім не так, як у сучасних фільмах. Тому вважаю, що лірика Павла Грабовського — це енциклопедія становлення людської досконалості через кохання й глибоку повагу до людини.