Краса врятує світ

(за твором Вільям Водсворт «До прекрасного»)

Хто відчув насолоду мистецтва,

для того вже інші насолоди не існують.

А. П. Чехов

Сонет «До прекрасного» Вільяма Вордсворта, видатного англійського поета-романтика, розкриває перед читачем сутність мистецтва в житті людства, його функцію у формуванні «прекрасних» рис людини.

Вірш починається словами: «Святе мистецтво! В пензлі чи пері...» Автор визначає мистецтво як «святе», бо вважає, що воно має якусь вищу силу та може увінчати будь-яку мить: чи то хмарина, що пливе в небесній висі, чи то «веселі промінці в химерній грі». Сонет Вордсворта — це своєрідний гімн, уславлення «святої сили мистецтва». Людина, що займається будь-якою творчою діяльністю: музикою, художньою літературою, живописом — це людина, яка має божий дар, що надала їй природа для виконання в цьому світі певної місії. Художник, який «вириває мить із плину часу» за допомогою фарб чи пензля, дарує людству свої творіння, що залишаються й після його життя. Особисто мене дуже зачаровують полотна геніального художника Айвазовського. Дивлячись на них, можна побачити «справжнє море», хвилю, яка за мить накриє тебе. У сонеті «До прекрасного» поет описує мистецтво як «дитя весни, і літа й падолисту», що може спинити плин часу, спіймати будь-яку мить життя й увінчати її назавжди: «І подорожніх, що ідуть у лісі, і корабель, що при скелястім мисі, навік в заливі кинув якорі...» Скульптор, залишаючи майбутньому поколінню дивовижні образи й фігури, вкладає в них свою душу, а також відображає історію епохи, у яку він жив і творив. Музикант, який за допомогою звуків дарує світові свою чарівну музику, що сповнює нас позитивними емоціями, викликає почуття насолоди й задоволення, теж є тією частинкою людства, яка має особистий дар своїм творінням передати «божисту вічність». Письменник, поет за допомогою «свого художнього пера» відображає свої почуття, думки, всю свою людську сутність чи то у вірші, чи то у іншому творі, увінчує себе в цьому світі як «майстра слова», використовуючи при цьому художній вимисел, фантазії та почуття, що виникають у нього впродовж усього життя. Тим самим митець залишає нащадкам те найцінніше, що є духовним надбанням як особистості, так і цілої нації.

Людина за будь-яких умов завжди повинна прагнути «прекрасного, святого» мистецтва, і тільки тоді її життя буде «чистим» і «яскравим». Адже недарма Вордсворт у своєму сонеті визначає мистецтво як святе, що дарує людству вічну благодать.