Конституції «громадянам гарантується свобода літературної, художньої, наукової та технічної творчості», проте всі наведені вище слова не можуть замінити більш вагомого слова «культура». Адже культура в багатьох аспектах може відрізнятися від «літературної, художньої, наукової та технічної творчості». Можливо, нашим законодавцям припав до душі вираз «насолоджуватися мистецтвом», бо відомо, що мистецтво здатне розтопити найжорстокішу душу, без мистецтва людина зачерствіє.
Деякі статті ЗДПЛ (29.2; 29.3; ЗО) є статтями міжнародного права і, ясна річ, не могли бути закріплені в Основному законі. Проте в Конституції України є таке положення: «Права і свободи людини й громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними». Хоча, очевидно, що ЗДПЛ мала на меті не тільки проголошення лише прав людини, що визначені в ній, а всіх можливих прав, що не суперечить ні самій ЗДПЛ, ні законам держав-учасниць ООН. Окремо можна було б обговорити ті положення, які стосуються обов'язків громадян. В Україні багато говорять про обов'язки, починаючи зі шкільної лави, менше про права. Так от, у громадянина перед державою мало обов'язків, один найсуттєвіший — сплачувати податки. У правовій державі в людини більше обов'язків перед людьми, які її оточують, а не перед державою.
Отже, можемо констатувати, що ЗДПЛ та Конституція України несуттєво відрізняються в деяких положеннях, якими за інших обставин можна було б і знехтувати. Таким чином, права людини потрібно сьогодні гарантувати в Україні не менше, ніж це було необхідним у 70-80-х роках, коли Україна ще перебувала в тоталітарному режимі. Однак, існує небезпека розчарування в проголошених правах людини. З одного боку, багато членів антикомуністичної опозиції, що прийшли до влади в післякомуністичних урядах, стали більше цікавитися самою владою, ніж правами людини. З іншого боку, багато людей занадто багато чекали від самої ідеї прав людини. Органам захисту прав людини важко пояснити громадянам, що права людини не є чарівним ключем від усіх дверей, що ведуть до щастя й справедливості, а, скоріше, одними з багатьох принципів, що мають співіснувати у демократичній, правовій державі, яка заснована на принципах законності: «Добробут держави залежить від її законів» (Арістотель).
Список використаної літератури:
1. Загальна декларація прав людини.
2. Конституція України.
3. Міжнародне приватне право, К.: Юрінком, 1997.
4. Посібник для Гельсінських комітетів, К.: Право, 1995.
5. Довідник з прав людини, К.: Право, 1995.
6. Жити, працювати, творити за Конституцією України. С. М. Білецький,
О. С. Кузьмін та ін., Житомир: Полісся, 1995.
7. Мудрость жизни, О. С. Витенко, Г. И. Теплицкий, К.: Знание, 1990.
8. Краса навколишнього світу в слові