Жіноча доля

(за твором Ольги Кобилянської «Людина»)

Бути особистістю в житті складно, і жінці це вдається важко. Ця проблема не існувала тільки в XIX столітті, вона хвилює багатьох людей і сьогодні. Тому це дуже добре, що ми маємо можливість познайомитися з таким твором, де проблема становлення й утвердження особистості талановито зображена письменницею Ольгою Кобилянською. Йдеться про повість «Людина».

Про свої твори Ольга Кобилянська писала, що «вони йшли дорогою серця. І хто мене розуміє серцем, той, може, не кине на мене каменем...» Можна лише здогадуватися, що образ Олени дуже близький письменниці, бо у свій час Ользі Кобилянській теж доводилося боротися за те, щоб бути собою та ще й сказати своє слово в літературі. Тому й відчувається, настільки точно письменниця передає порухи душі Олени Ляуфер чи то в бажанні здобути знання, чи в переживаннях закоханого серця. Ми не можемо стверджувати, що цей твір певною мірою є автобіографічним, бо факти життя не співпадають. Безсумнівним є той факт, що саме в переживаннях і бажанні самоствердження Олена близька Ользі Кобилянській.

Десь я прочитала, що творчість Ольги Кобилянської — це яскрава ілюстрація зародження початку феміністичного руху в Україні. Аж ніяк, не можу погодитися з подібним твердженням, бо Ольга Кобилянська шукає причини в самому суспільстві, в особистості, а не в тому, що сповідують нинішні феміністки, відштовхуючись від неприйняття представників чоловічої статі. Це справді непросте питання, бо і саме життя дуже непросте. Через свою героїню письменниця не лише показує, як воно буває, а намагається дослідити проблему, і це їй вдається зробити дуже майстерно.

Схоже, що письменниця в зображенні долі кожної своєї героїні залишала часточку себе. Протестуючи проти сталої думки, що жінка повинна займатися домашнім господарством, Ляуфер прагне стати поруч із чоловіком у суспільному житті. Цим Кобилянська висловлює свої власні погляди. Але яку ще думку хотіла донести до читача письменниця? Це стосується не тільки того, як суспільство ставиться до жінки, а й того, як сама жінка утверджує себе, наскільки вона дозволить стереотипній думці суспільства взяти гору над її вчинками. І якщо така жінка, наприклад Олена, хоче чогось досягти, то вона мусить зробити свідомий вибір: чи підкоритися стереотипу, чи докладати зусиль для подолання перешкод. На жаль, процес формування стереотипів дуже складний і має багато чинників, та все ж Ользі Кобилянській вдалося у своєму творі довести, що життя — це боротьба, і не тільки для жінок.