Головний закон джунглів і світ людей в оповіданнях про Манглі Редьярда Кіплінга

Доброго полювання всім, хто джунглів шанує закон.

Р. Кіплінг

Читаючи романтичні оповідання Р. Кіплінга, що вражають уяву, захоплюєшся світом тварин, казковою природою джунглів, індійською стародавньою культурою, побутом простих селян. В оповіданні «Брати Мауглі» автор знайомить нас з поширеною легендою, що здавна існує в суспільстві. Легенда розповідає про виховання дитини дикими звірами та існування людини в дикій природі. Коли читаєш розповіді Р. Кіплінга про Мауглі, упевнюєшся в тому, що все існуюче в природі й суспільстві мусить дотримуватися певних законів, а їх порушення загрожує існуванню всього живого.

У розповіді «Як з'явився страх» перед загрозою посухи припиняються всі чвари та забороняється полювання біля води. Автор показує на яскравих прикладах, що той, хто порушує закон, заслуговує тільки презирства й неповаги від мешканців джунглів. Мені здається, що люди теж повинні забути про свої дріб'язкові чвари, непорозуміння, ворожнечу перед загрозою природних явищ, техногенних катастроф, війн та інших криз суспільства.

Приклад зневаги людей до справедливих законів життя показаний у розповіді «Королівський жезл». Багатства, які накопичувалися роками, за які страждали й гинули люди, не врятували загибель стародавньої цивілізації, а довели до зникнення та занепаду цілої держави.. Мауглі, вихований на простих законах дикої природи, не сприймає коштовності як головний сенс життя та здобуття певного статусу в суспільстві (зграї). Думаю, Кіплінг хотів показати мрію людства, де головним сенсом життя є добро, справедливість, гідність, яка є головним надбанням особистості.

У розповіді «Тигр-тигр» мене вразило неприйняття людьми повернення Мауглі в суспільство. Несправедливість у світі людей, нерозуміння людських взаємин стає особистою трагедією Мауглі. Він страждає від непорозуміння з людьми, хоча сам є людиною. Трагедія в тому, що Мауглі, усвідомивши закон сили і справедливості джунглів, протидіє неправедним вчинкам людей силою й помстою, значно вагомішою за їх помилки та дії. У розповіді «Напад джунглів» Мауглі застосовує свою перевагу, і за правом сильного — основним законом джунглів — знищує селище людей. Над цим його вчинком слід замислитись і сприймати неоднозначно. Геніальність Р. Кіплінга в тому, що він показав на дуже простому прикладі (так здається) всю складність і неоднозначність взаємин добра і зла, справедливості й помсти. Недосконалість законів існування, їх порушення та тлумачення на користь окремих осіб заради наживи кланів, каст приводить до трагедії і взагалі загрожує зникненням цивілізацій.

Окрема роль у книзі про Мауглі відведена зграї мавп. Мавпи зображені як нікчеми, що не спроможні на корисні дії. Вони живуть тільки тим, що задовольняють свої інстинкти й насущні потреби без роздумів та спрямованості своїх дій на розбудову спільноти. Цей прийом «зображення Кіплінгом зграї мавп» змушує нас побачити алегорію і замислитися над нею. Отже, людина, яка не спрямовує свою діяльність на розбудову суспільства і живе тільки миттєвими потребами, навіть якщо не завдає шкоди, теж не заслуговує поваги й не може бути взірцем для інших.

Апофеозом усвідомлення своєї могутності й сили розуму стала для Мауглі перемога над рудими псами. Усі джунглі розгубилися перед навалою рудих псів і змирилися з їх пануванням в джунглях. Мауглі використав свій розум, спритність, досвід людини, вихованої джунглями, очолив битву проти рудих псів і переміг. Зграя перемогла завдяки мужності Мауглі. Свого часу зграя врятувала дитину людини і виховала її. Настав час і борг честі повернено — Мауглі рятує зграю. Людина стає визнаним володарем джунглів.

Остання розповідь Кіплінга в книзі про Мауглі — «Томління весни». У ній юнак стає дорослим. Йому тісно в джунглях, і хоча він усвідомлює себе тут володарем, це не втішає й не задовольняє його. Юнака бентежить весна, він не може нічого із собою подіяти. Від незадоволення своїм становищем його тягне до людей. Людина йде до людини — такий закон, але чи зможе Мауглі жити серед людей? Це залишається питанням...