Вальтер Скотт як майстер історичного роману («Айвенго»)

Вальтера Скотта по праву вважають засновником жанру історичного роману. Потреба у виникненні цього жанру була продиктована історичною необхідністю, коли світлі уми почали розуміти, що не усвідомивши історичних уроків, годі мріяти про гармонійне майбутнє. Тож цілком природним було прагнення письменника піти саме цим шляхом. У чому секрет успіху творів В. Скотта? Насамперед у тому, що він зумів по-філософськи осмислену історію поєднати з напрочуд цікавими романтичними пригодами, уводячи до своїх творів і правдиві історичні постаті, і вигаданих героїв. Все це створювало відчуття реального життя, ніби письменника не відділяли від описуваних подій кілька століть часу, а він був активним їх учасником. Твори В. Скотта знайомлять читача з життям Англії, Шотландії, Франції в період від XI до XIX століття.

Роман «Айвенго» — один із найцікавіших творів Вальтера Скотта. У центрі подій — Англія XII століття, період, коли нормани перемогли саксів, але ті не скорилися й продовжували чинити опір завойовникам. Друга проблема, що конче вимагала вирішення, — це зміцнення королівської влади, бо саме з цим пов'язувалися припинення міжусобиць, ліквідація деспотії поміщиків та, врешті, об'єднання всіх (і норманів, і саксів) під спільне королівське правління. Саме таку роль В. Скотт віддає в романі королю Річарду Левине Серце (норману). Те, що насправді цей історичний персонаж не був таким шляхетним, доблесним і мудрим, — для задуму твору не мало суттєвого значення. На прикладі образів єврея Ісака та його доньки Ревекки письменник показує, що всі люди, які живуть в Англії, мають право бути щасливими, а отже, об'єднання країни неможливе без того, щоб усі члени суспільства мали своє місце під сонцем.

Роман «Айвенго» подає читачеві історію кохання рицаря Айвенго та леді Ровени із захоплюючим перебігом подій, пригод, випробувань, що випадають на їхню долю. Всі сюжетні колізії відбуваються на тлі широкого й детального зображення епохи, до того ж автор присутній у всіх описах подій, він, ніби провідник у часі, пояснює читачам значення того, що відбувається. А для вдумливого читача автор дає підказку: кожний розділ починається з епіграфа, що додає більшого розуміння суті описаних подій. У цьому творі письменник ніби дає конкретне завдання кожному персонажеві. Так Седрик Сакс представляє консервативну Англію, що не хоче ніяких змін, для неї важливо прогнати норманів. Натомість король Річард втілює в собі прогресивний поступ, він прагне об'єднати норманів і саксів, установивши справедливе правління, хоча стати ідеальним монархом йому не вдається. В. Скотт ніби натякає, що на це може бути здатен молодий і шляхетний Айвенго. Письменник зображує його дуже привабливим: трохи тендітний, вищий середнього зросту, має добрий вигляд у бойовому сталевому спорядженні — панцир із золотим написом «Лицар без спадщини», Айвенго відважний, справедливий і скромний. Отримавши в нагороду під час турніру золотий вінок, юнак дарує його своїй коханій Ровені, залишаючись невпізнаним. Саме цей момент нагадує легенди про Робіна Гуда, коли той переміг у подібному турнірі, а нагороду — золоту стрілу — подарував своїй коханій Меріан. Безперечно, В. Скотт використав ці легенди, і прототипом Робіна Гуда у творі виступає «благородний розбійник» Локслі. Зустрічаємо у творі й сміливого ченця Тука, що відомий також із легенд про Робін Гуда.

Головна думка, що країна може стати сильною та багатою, коли всі народності в ній об'єднаються й оберуть собі сильну владу, наскрізь проходить через увесь твір, даючи читачам простір для роздумів про історичні події та сучасний світ.