Ідейний зміст роману Івана Багряного «Тигролови»

Головним героєм роману «Тигролови» є політичний в'язень, який втік із потяга, з етапу. В образі Григорія Многогрішного, нащадка давнього гетьманського козацького роду, І. Багряний показав національний характер (адже невипадково прізвище героя Многогрішний, таке саме, що й у відомого гетьмана Дем'яна Многогрішного, якого в 1668-1672 роках заслали до Іркутська). Герой міцний і духовно, і фізично, готовий боротися за людську сутність, а головне, за її збереження в будь-яких обставинах, він — ніби уособлення образу нескореної України.

Многогрішний — це людина, яка вже не може знайти спокою в цьому світі. Початок і кінець роману зображують рух. Утікши від переслідувачів, герой знаходить відносний спокій у глибинці Сибіру, але коли трапляється нагода помсти, і ця помста здійснена, Григорій знову зривається з місця. Мотив утечі є реалізацією руху в романі: на початку — це втеча з етапу, а наприкінці — за кордон, до Китаю. Іще під час першого слідства Многогрішний говорить майору Медвіну: «Ми тебе переслідуватимемо все життя і проводжатимемо тебе до могили, — тисячі нас, замучених, закатованих...» Помстившись за себе й за всіх, Григорій мусить прийняти лише одне-єдине правильне рішення: «...в Маньчжурію, в Китай, в Японію...»

Перші два розділи твору — «Дракон» і «Світ на колесах» — протиставлені. Потяг Багряного — знаменитий «дракон», що наївся людьми... Потяг — синонім демона-держави, «не з китайських казок і не з пагод Тибету — він знявся десь із громохкого центру країни «чудес», вилетів із чорного пекла землі людоловів і гнав над просторами...» Залізний символ безжальної, нелюдської епохи. СРСР у творі постає як «тюрма народів», а Україна — ніби зірвана зі свого розташування земля, бо за багато кілометрів від неї, на Далекому Сході, живуть українці-вигнанці. Натомість у «Тихоокеанському експресі нумер один», у «світі на колесах» їдуть за маршрутом «Нєгорєлоє — Владівосток» по екзотику справжні моральні потвори, легко погойдуючись у м'яких купе.

Апофеоз безглуздя країни «чудес» бачимо, коли зустрічаються два потяги з політв'язнями: «Хтось з'їхав з глузду в цій країні. Один етап ішов на схід, другий на захід, а посередині — ще один етап, тільки без конвою». Тоді, під час першої подорожі до міста, Григорій по-справжньому гостро відчуває, що він той, кого переслідуватимуть усе життя.

Певною мірою, тема й місце дії роману зумовлені автобіографічно, бо сам Іван Лозов'ягін (справжнє ім'я Івана Багряного) після постанови особливої Наради при Колегії ДПУ УРСР 25 жовтня 1932 року: «...Лозов'ягіна-Багряного І. П. з-під варти звільнити, позбавивши права проживати на Україні протягом трьох років» — опинився на засланні — на Далекому Сході. Територія Уссурійської тайги, Зелений Клин — місце поселення українців-вигнанців. І. Багряний описує два типи полювання — полювання людей на тигрів і людей на людей. Розкішна природа Уссурійської тайги виступає антитезою сучасному суспільству.

Однією з основних проблем, заявлених у романі, є проблема — як лишитися людиною в нелюдських обставинах, автор порушує проблему збереження людяності попри всі цькування, знущання, моральні й фізичні. Псевдонім письменника — Багряний — є надзвичайно символічним для епохи, у яку жив автор. У «Тигроловах» І. Багряний показав незломлену, горду людину, повну життєвої снаги, волі до життя й боротьби.

Уже через чотири роки після написання роману Юрій Шерех напише схвальний відгук про «Тигроловів» як про український пригодницький роман. Дійсно, у цьому романі є всі ознаки пригодницького роману — можна виділити чіткий поділ персонажів на дві категорії: позитивних та негативних, а також обов'язкову кінцеву перемогу доброго начала над злим. Проте для І. Багряного, окрім пригодницького сюжету, що є надзвичайно майстерно виконаним, багато важить ідеологічна спрямованість роману. Позитивні і негативні персонажі твору Багряного виступають носіями певних ідеологічних комплексів, і дуже важливою є наскрізна думка про те, що всупереч усім знущанням людина жива, Україна жива.