Розкриття у творі І. Франка «Захар Беркут» одвічних проблем честі та зради

Іван Франко був визнаним істориком, написав багато художніх творів і наукв вих праць. Як відомо, зрада не раз завдавала горя і страждання нашим пращурами, Іван Франко все життя боровся проти зрадників українського народу. Створення образу зрадника в повісті «Захар Беркут» і зображення розправи народу над ним зробило твір більш наближеним до сучасності, будило думку про визволення від іноземного поневолення. У відтворенні історичного минулого письменникові помогли художня вигадка та народна творчість, зокрема широко відома в Галичині і в Закарпатті легенда про затоплення монголів тухольською громадою. Так письменник гостро відтворив конфлікти між Тугаром Вовком і тухольською громадою, показав могутність народу в боротьбі зі своїми гнобителями.

У дні найтяжчих випробувань для народу Карпатської Русі Тугар Вовк стає зрадником. Разом із монгольськими ватажками складає він плани наступу, видає з Ляхами і місця оборони. На противагу зрадливому боярину І. Франко подає образ молодого МаксимаБеркута. Він виявив себе безстрашним лицарем і вольовим начальником. Великий гнів і ненависть виявив до зрадника Максим під час збройного зіткнення із монголами. Героїчно бився юнак, однак його захоплюють у полон, а невополя - гірше від смерті. Краще вмерти, ніж рятувати життя зрадою. Для нього рідний край, народ дорожчі за власне життя. Із серцем, сповненим патріотизмом, постає перед читачем Мирослава. Вона Тікає з ворожого табору, переходить на бік тухольців, повідомляє про напад ворожій, навчає їх, як зробити катапульту. Дівчина також зуміла постояти за себе, замістити своє щастя, свою любов до Максима. З великою любов’ю і щирістю передав письменник почуття молодих патріотів своєї батьківщини.