Співзвучність поезії І. Франка з народнопісенною творчістю

Шкільний твір. Мевситима душа письменника з отим її «ветрег ііго» прагнула черпати з усіх культур,  з духовних набутків народів Заходу і Сходу, черпала, щоб передати потім все це своєму народові.- О. Гончар

Творча спадщина Івана Франка є цінним надбанням у всій українській літературі, вона посідає значне місце в історії України. Багато проблем піднімав Каменяр під час написання своїх творів. Але головне в творчості Франка це те, що все йде від

народу, від рідної землі. Серед узгір’їв у долині, упродовж берега маленької річки розкинулося невеличке село письменника - Нагуєвичі. І кожний з нас, напевно, зупиниться під дубом, що височить на пагорбі. А в бурі рев, як громи навесні Ламали твоїх велетнів корони, У твоїх криївках шукав я охорони. Від цього велетня йде шлях до села, до батькової кузні, яка на все життя залишила яскраві спогади. Це свідчить про те, що з самого дитинства Великий Каменяр був завжди зі своїми рідними, простим народом, його звичаями і традиціями. При цьому просто не можна уявити, щоб така людина обійшла у своїй творчості народнопісенні мотиви. Чимало поезій Франка мають народнопісенну основу. Серед них і поезія «Червона калино, чого у лузі гнешся?» В народних піснях червона калина здавна вважалась символом дівочої краби, ніжності, беззахисності, лагідності, стрункої грації Чи жаль тобі цвіту на радощі світу? ‘ На радощі світу? Чи бурі боїшся, чи грому з блакиту? Чи грому з блакиту? Звернемо увагу на те, що ці повтори властиві саме народним пісням, що підтверджує співзвучність поезії Франка з народними піснями, фольклором. 

Завжди письменникові давав натхнення для праці народ, його традиції. Саме тому треба шукати основу творів в народних звичаях. Наприклад, дуб в народі є символом сили, витрива лості, чоловічої мужністі. Саме ця сила давала Каменяру на 1  тхнення писати, що він і стверджує своїм віршем. Під скрип могутніх канарів дубових Складались першії мої пісні, Слабії відгуки твоїх чудових. Від народнопісенної традиції йде Франко, переробляючи її відповідно до нових соціальних умов. Звичайно, червона калина символізує не тільки молоду красиву дівчину, а дуб - сильного мужнього парубка. Образи поезії входять у площину того середовища, в якому перебував автор. Калина - це ніби один збірний образ галицьких дівчат, для яких батьки готували тільки один шлях - сімейні турботи, заміжжя. Але в них є і сміливість, і щедрість душі, і тонке артистичне світосприймання. Не жаль мені цвіту, не страшно і грому, Не страшно і грому, світло люблю я, купаюся в ньому, купаюся в ньому. Поезія «Червона калино, чого у лузі гнешся?» побудована у формі діалогу, запитань і повторів. Де ще раз стверджує близькість з народними піснями віршів І. Франка.

Я вгору не пнуся, я дубам не пара, Я дубам не пара.

Та ти мене, дубе, отінив як хмара, Отінив як хмара.

У народнопісенній формі висловлюються щирі, хвилюючі почуття:

Ой ти, дівчино, з горіха зерня,

Чом твоє серденько - колюче терня? 

Як уміло Франко підносить, користуючись національною пісенною формою твору, проблеми загальнолюдського значення, філософське осмислення почуттів, кохання.

Тебе видаючи, любити мушу. Тебе кохаючи, загублю душу. Критики, художники слова, вчені наслідують традиції Франка у галузі народознавства, все те, що він заклав у своїх творах.  Великий Каменяр, коли шукав мотиви своїх творів в народі, закликав нас не відвертатися від.свого народу, від його історії, обрядів та звичаїв, бо «забудеш рідний край, тобі твій корінь всохне» (П. Тичина).