Тема твору: Ліричний герой поетичної драми “Зів’яле листя” Івана Франка

Поетична драма “Зів’яле листя” побачила світ 1896 року. До неї ввійшла інтимна поезія, що створювалася впродовж попередніх десяти років і певною мірою відбивала віддалені в часі моменти особистого життя автора. Водночаствори книжки є глибоким аналізом найінтимніших почуттів і переживань людини взагалі, що єднає Франкову збірку з аналогічними творами всесвітньої поезії - сонетами Данте й Петрарки, лірикою Гейне й Шевченка. Перевидаючи збірку в 1911 р., Франко зазначив, що “Зів’яле листя” - це книжка ліричних віршів, “найсуб’єктивніших із усіх, які появилися у нас від часу автобіографічних поезій Шевченка, та притім найбільш об’єктивних у способі малювання складного людського чуття”. Таку саму оцінку ще раніше висловив МихайлоКоцюбинський, назвавши книжку визначним явищем лірики:  “Це такі чи не дасть?! Оце ти мені скажи.1 Щоб у мене в засіках було повно… А ти мені електрику”.

Для викриття негативних явищ автор знаходить ефективну зброю сатири. Він творить гротескно-фантастичні сцени, де входящі та виходящі папери стають персоніфікованими учасниками бюрократично-канцелярського дійства ( Не викрутяться”); вдається до іронічного зіставлення знівельованого канцелярського стилю з живим народним мовленням (”Отака мати… ). Усмішки О. Вишні засвідчують розмаїття художніх форм, неповторність гумористичного письма. Комічні картинки, жартівливі коментарі до них, оригінальна лірична тональність оповіді, щедре використання фольклорних засобів сміхотво-рення, різноконтрастних художніх деталей - всією цією технікою гумору автор володіє справді віртуозно. І в жанровому розумінні слід говорити не тільки про усмішки, письменник так само активно виступає в жанрі фейлетону й малого фейлетону, як твору документального, а також гумористичного оповідання”Село згадує”, Дід Матвій”, “Ярмарок”). При цьому визначальна риса індивідуального стилю залишається: всіляким життєвим недоладностям завжди протистоїть вічно прекрасна й неповторна природа.