Шкільний твір на тему Мотиви лірики І. Франка

В історію української літератури Франкоувійшов як лірик, прозаїк, драматург, філософ, публіцист. Поетична ж спадщина його настільки різноманітна, що її важко охопити стислою характеристикою. Лірика Франка це вияв громадсько-політичних ідеалів, зброя боротьби проти ворогів трудового народу, своєрідний світ, що відбивав його інтимні переживання, філософські роздуми і думки про долю трудящого люду. Ліричний герой Каменяра - це не тільки він сам, не тільки образ передового громадського діяча, це вся історія українського народу, невід’ємною частиною якого визнавав себе поет і якому віддавав усі свої сили. У 1887 році вийшла збірка «З вершин і низин». Ліричний герой цієї поетичної книжки сповнений віри в справедливість, революційної боротьби і в можливість змінити життя суспільства на краще. Відкриває збірку величальна пісня, яка славить невмирущу силу боротьби за прогрес, щастя, волю. Вічний революціонер - Дух, що тіло реє до бою, Рве за поступ, щастя й волю… Поезія пройнята світлим настроєм віри в перемогу: Не ридать, а добувати Хоч синам, як не собі, Кращу долю в боротьбі. Віршем «Каменярі» автор стверджує програму життя революціонера, який став на шлях перебудови суспільства:

всі ми вірили, що своїми руками

Розіб’ємо скалу, роздробимо граніт… 

У циклі «Веснянки» Франко, вживаючи прийом паралелізму, показує весняне пробудження природи і готовність суспільства сприйняти новизну життя. Отже, героєм громадянської дірики є носій ідей нового життя, вільного суспільства. По-новому відкривається для нас Франко, коли читаємо сбірку «Зів’яле листя». Перед нами розгортається драма ліричного героя, викликана обставинами громадського та інтимного «життя. «Зів’яле листя» - це художній образ втрачених надій, «розділеного кохання. Чого являєшся мені у сні? Чого звертаєш ти до мене Чудові очі ті ясні, сумні, Немов криниці дно студене? Ліричний герой - людина сильного характеру та ніжної душі. Три недолі стоять на шляху закоханого: «м’яке серце», «хлопський рід», «горда душа». Особисті переживання героя автор підніс на незрівнянну височінь духовної краси. Багато віршів збірки «Зів’яле листя» написано в стилі народної пісні. Прикладом можна назвати вірші «Червона калино, чого в лузі гнешся?», «Ой ти, дівчино, з горіха зерня», що покладені на музику. Інтимна лірика Франка - це дивосвіт глибокого кохання. Іншими мотивами сповнена збірка «Мій ізмарагд». На Русі здавна «ізмарагдами» називали збірники повчальних статей, у яких викладалася християнська мораль. У Франка - це «повчання » революціонера-демократа. Поет розвінчує псевдопатрі-отів, викриває підлість, лицемірство, продажність. У поезії «Декадент» він засуджує занепадницьку літературу, бо вона спрямована проти народу. Свою ж поезію Франко вважає народною:

Який я декадент? Я син народу. Що вгору йде, хоч був запертий в льох. Мій поклик - праця, щастя і свобода, Я є мужик, пролог, не епілог. 

Ліричний герой не капітулює перед супротивником він впевнений у своїй правоті.

Якщо герой збірок «З вершин і низин» та «Зів’яле листя» був відчайдушним у своїх поривах, різких переходах від бадьорості до занепаду, від радості до печалі, то ліричний герой збірки «Мій ізмарагд» урівноважений, спокійний і розсудливий*.

Отже, мотиви лірики Івана Яковича Франка - це своєрідна сповідь поета про своє життя і життя свого народу, філософське осмислення дійсності. Це заповіт прийдешнім поколінням бути вірними синами свого народу, відданими чесній справі, чистими і щирими у евоїх почуттях. Мої думки і почуття, викликані творами збірки І. Франка «Зів’яле листя» 

Збірка «Зів’яле листя» велике досягнення в скарбниці української літератури. І. Франко писав її більше десяти років, давши їй підзаголовок «Лірична драма». Збірка вийшла в 1896 році. То були найтяжчі роки в житті поета. Він зазнав пекучих ударів з боку шляхти, урядових сил. До того ж І. Франко н« мав і особистого щастя. Обставини розлучили його з коханош до якої він серцем линув і прагнув поєднати з нею своє життя. Усе це викликало сумні мотиви збірки. Видатний поет і вчений Максим Рильський збірку «Зів’яле листя» поставив поряд з кращими інтимними поезіями Т. Шевченка і О. Пушкіна. Великого Каменяра захоплювала краса народної пісні, її глибокий ліризм, тональне багатство і безмежний оптимізм. Ряд поезій у збірці «Зів’яле листя» написаний у стилі українських народних пісень. Поезії «Ой ти, дівчино, з горіха зерня», «Ой ти, дубочку кучерявий», «Ой жалю, мій жалю» «Червона калина, чого в лузі гнешся?» завдяки своїй милозвучності і яскравості образів стали відомими широкому загалу Вони чарують нас своєю щирістю, образністю, мелодійністю. Мені дуже подобається поезія «Ой ти, дівчино, з горіха зер-ня…» Контрастними порівняннями, що властиві народній пісні, Франко зображає красу дівчини, яка чарує душу закоханому, пробуджує палке почуття любові:

Ой ти, дівчино, з горіха зерня, Чом твоє серденько - колюче терня? Чом твої устоньки - тиха молитва, , А твоє слово остре, як бритва? Чом твої очі сяють тим чаром, Що то запалює серце пожаром? 

Франка є прекрасна річ лірична драма «3ів’яле листя». Сі такі легкі, ніжні вірші, з такою широкою гамою чувства і розу міння душі людської, що, читаючи їх, не знаєш, кому оддати перевагу: чи поетові боротьби, чи поетові лірикові, співцеві кохання і настроїв».

Осінній смуток огортає землю, тихо пливе з туманами, падав ц а пожовклим листям додолу. Смуток наповняє серце, відбиваєтьИ ся