За біблійними мотивами, або Як написати твір за поемою І. Франка «Мойсей»

Ви читали коли-небудь Біблію? Адже саме там ми знайдемо розповідь про великого пророка Мойсея, який вивів єврейський народ з неволі і 40 років блукав з ним по пустелі, учив, і картав, і довів його до межі обітованої землі; народ зайшов на цю землю, та не зайшов на неї його поводир. Та не тому блукав Мойсей 40 років по пустелі, що був подібний до Великого сліпого всіх часів та народів, - так судив Бог. Але Франко думає не про єврейський народ, а про народ український. Поема «Мойсей» піднімала важливі проблеми, якими жило українське громадянство в часи революційного піднесення: зростання свідомості трудящих мас та їх історична роль, віддане служіння народові, суспільна роль слова; мобілі-зуюче значення смерті героя; поступ народу. Твір пробуджував у народі моральні сили, політичну свідомість, революційний дух. Але, звичайно ж, після прочитання поеми не бігли українці з прапорами, щоб зняти з престолу царя та вбити його прислужників. Хоч вже шумів 1905-й рік, але ще далеко було до 1917…

Про що ж ця поема? Тему та ідею поеми ясно визначає пролог. Поет висловлює великий жаль з приводу того, що українському народові, роз’єднаному двома державними хижаками - Австро-Угорською монархією і царською Росією - суджено було нести безмірні страждання; а також тверде переконання, що всі жертви, злигодні й муки не пропадуть марно. Свою поему Франко писав для українського народу під впливом біблійної легенди про Мойсея, яку він прагнув переосмислити в аспекті проблеми визволення трудового народу від гніту. Під подертими наметами древніх ізраїльтян, «синів пустині», письменник побачив своїх знедолених земляків. Сорокарічне блукання єврейського табору по пустелі в пошуках обіцяної Палестини в художньому мисленні поета асоціювалось із сумними сторінками літопису українського народу, який звивистими стежками-дорогами історії шукав свою вітчизну. А здобуття Єрихона і завоювання обіцяного раю в уяві автора воскрешало героїчну боротьбу рідного народу за волю, зміцнювало віру в його краще майбутнє.

І ось у тривалих блуканнях арабською пустелею, терплячи скруту і злигодні, люди, що йшли за Мой-сеєм, зневірилися, стомилися, шукаючи пречудову йорданську долину. Мойсей справді хоче знайти ту землю обітовану. Але люди вже йому не вірять:

Сорок літ говорив їм пророк

Так велично та гарно

Про обіцяну ту вітчизну,

І все пусто та марно…

І зневірився люд і сказав:

«Набрехали пророки.

У пустині нам жить і вмирать

Чого ще ждать І доки?

Але Мойсей впертий, хоч не може спокійно дивитися на духовний злом ізраїльтян, бо вони є його плоттю, його духом, силою. Довгі роки пошуків підірвали сили Мойсея, звели майже нанівець його вплив на маси, а з ним і довір’я як до поводиря. Та «в очах його все щось горить, мов дві блискавки в хмарі». Духовно великим, вольовим і мужнім показує поет свого героя. Пророк, наперекір волі громади, яка під тиском Авірона і Датана забороняла йому говорити, виходить на вічовий камінь і промовляє до народу. Він картає дух рабської покори, лінощі, задоволення низьким, напівтваринним животінням, що охопили громаду, і закликає народ до дії, до боротьби за досягнення кращого життя. Мойсей виступає як людина, що розуміє більше і бачить далі від загалу, усвідомлює краще історичну необхідність рухатись уперед. З глибокою симпатією передає письменник любов Мойсея до свого народу і віру в те, що він сам дійде до великої, світлої мети.

я знаю, ви рушите всі,

Наче повінь весною,

Та у славнім поході своїм

Не питайте за мною!..

Най наперед іде ваш, похід,

Наче бистрії ріки! А тепер звернемося до самого написання твору. Що можна написати у вступі? Те, що Франко писав твір з думою про минуле, сучасне і майбутнє Батьківщини, з глибокою вірою, що український народ позбудеться соціального та національного гніту і займе гідне місце серед інших народів. В основній частині нам треба розкрити тему«Відображення прагнення народу до національної самостійності, до волі в поемі І. Франка«Мойсей». Щоб її розкрити, нам треба зіставити, яким ми бачимо народ на початку поеми і яким він виступає перед нами в кінці, тобто зобразити і прослідкувати його еволюцію. Вже в перших строфах пролога ми бачимо, яким уявляє Франко український народ:

Народ мій, замучений, розбитий.

Мов паралітик той на роздорожжу,

Людським презирством, ніби

Струпом, вкритий! 

Франко писав якраз про те, що український народ перетворився на покірних рабів, з яких знущаються його правителі. І саме за це його зневажають інші народи. Проте Франко виражає впевненість в тому, що українці зможуть нарешті отримати волю - лише не треба мовчати і бути слухняними рабами. Народ повинен піднятися на боротьбу, і тоді … прийде час, і ти огнистим видом

Засяєш у народів вольних колі,

Труснеш Кавказ, впережешся Бескидом,

Покотиш Чорним морем гомін волі

І глянеш, як хазяїн домовитий,

По своїй хаті і по своїм полі. 

В своєму творі ви обов’язково повинні згадати, що тяжкий шлях до волі українського народу поет зображує на прикладі поневірянь ізраїльтян. Саме пророк Мойсей поклав життя, щоб вивести людей з пустелі, врятувати їх від рабства: Все, що мав у житті, він віддав Для одної ідеї, І горів, і яснів, і страждав, І трудився для неї. Тепер вже немає