Коли було оголошено про скасування кріпаччини, Микола повернувся додому, але не застав уже в живих ні дружини, ні матері. Але й це не змогло вбити його бунтарський дух; і після реформи Микола Джеря палко виступає проти панства. В\н викриває шахрайські вчинки волосного голови і домагається, що того знімають з посади. Також закликає, селян не брати поганих земельних наділів, не сіяти їх: «Хто посіє хліб, той буде зрадником громаді», радить повернення громадських садків, які привласнив Пан. Але й цього разу Миколу садить у холодну. Обурюється Джеря: «От тобі й воля!, і нащо було вертатись у цей проклятий край!»

В образі Миколи Джері втілено великі духовні сили народу. Але, на мою думку, хоч би яким волелюбним не був Микола, хоч би яким бунтарським не був у нього характер, він нічого не міг зробити сам, без допомоги людей. Потрібно було переходити від стихійної до організованої боротьби, згуртувати людей. А до цього, я вважаю, Микола Джеря ще не «доріс», тому його мрія про щастя поки що була нездійсненною. Ось ми і дізналися, що покріпачені селяни не мовчали, а виступали проти своїх панів.