Лiтература рiдного краю. Художнiй дивосвiт - поруч (II варiант)
Ознайомлюючись з шедеврами свiтового мистецтва, ми часом забуваємо про те, що поруч. А не варто!
Ми живемо в мiстi з цiкавою iсторiєю i рiзноманiтним мистецьким життям. Це тут, на Харкiвщинi, ми можемо знайти
слiди,
Не змитi вiчностi дощами,
Мандрiвника Сковороди
(М. Рильський, "Слово про рiдну матiр")
В Бабаях бiля джерела збиралися люди, щоб послухати його мудрi поради, зараз там знаходиться його музей. Iснує й iнша пам'ятка про цього видатного фiлософа та поета - саме з його допомогою було вiдкрито в Харковi перший в Українi унiверситет, хоча сталося це черех 11 рокiв пiсля його смертi. Та й iншими цiкавими iменами багатий мiй рiдний край.
Один Квiтка-Основ'яненко чого вартий - видатний письменник i драматург, редактор першого в Українi журналу, що теж брав безпосередню участь у заснуваннi Харкiвського унiверситету. З багатьох його творiв ми дiзнаємось про вигляд нашого мiста майже двiстi рокiв тому.
В Харкiвському унiверситетi працював викладачем П. Гулак-Артемовський.
У Харковi писав свої байки Є. Гребiнка. Неподалiк вiд нашого мiста народився один з найвизначнiших поетiв кiнця ХIХ столiття П. А. Грабовський. Чи не Харкiвською була у тому числi та земля, про яку вiн писав, пiдсумовуючи свiй життєвий шлях?
Я не лiтав в надзорянi країни,
Я все державсь бездольної землi.
Боровся я за щастя для людини,
За свiтло в чорнiй млi.
Особливо багато видатних iмен зiбралось у Харковi, коли вiн був столицею України. Тут жили i працювали П. Тичина i В. Сосюра, Остап Вишня i Ю. Яновський, М.Еллан-Блакитний i М. Хвильовий.
До речi, про Хвильового - ця людина трагiчної долi посiдає особливе мiсце серед пореволюцiйних письменникiв. Вразливий i гордий, спочатку вiн був у захватi вiд змiн, що нiби обiцяли людям довгоочiкувану волю. Його вiршi та новели входили до шкiльних пiдручникiв, його пiснi спiвав народ. Але коли почалися репресiї, Хвильовий був приголомшений. Вiн гарячково шукав пояснень, виходу, i не знайшов їх. Пролунав трагiчний пострiл. Болем вiдгукнулося самогубство письменника в багатьох серцях...
Схожа доля спiткала i вiдданого революцiї прекрасного поета М. Еллана-Блакитного, вiршi якого також входили до шкiльних хрестоматiй:
Ударом зрушив комунар
Бетонно-свiтовi пiдпори.
над розвiянiстю хмар -
Червонi зорi.
Жорстокою виявилась омрiяна революцiя. Поет був репресований i загинув, проживши усього 31 рiк.
Але найбiльше про письменникiв, що творили саме в Харковi, можна довiдатися у особливому будинку "Слово", в якому жили i живуть митцi. Про нього згадувала в евакуацiї поетеса Наталя Забiла:
знов менi наснився Харкiв,
Такий, як був у лiтнi днi.
В прозорiй млi зелених паркiв,
В невтомнiй людськiй метушнi.
ду кудись з будинка "Слово"
У колi радiсних облич,
мiй товариш випадково
де, всмiхаючись, навстрiч.
З цього будинка пiшов на вiйну обдарований письменник Вадим Собко i повернувся звiдти покалiченим.
З третього курсу ХДУ пiшов добровольцем на фронт Олесь Гончар - один з найкращих українських прозаїкiв, що закликав нас берегти собори своїх душ. Ще один поет-харкiв'янин - Василь Бондар - став партизаном у 14 рокiв. Щиро любив рiдне мiсто ще один колишнiй фронтовик - Iгор Муратов. Це його слова: "На Харкiв мiй нiяк не надивлюсь...". Цього поета i письменника "милiстю Божою" майже замовчували, бо пiд час вiйни вiн непритомним потрапив у полон.
Але не можна забувати i про росiйськомовних лiтераторiв, що жили i живуть у Харковi, чия творчiсть була тiсно пов'язана з Україною. Харкiв може пишатися таким поетом, як Борис Чiчiбабiн.
"С Украиной в крови я живу на земле Украины", - гордо заявляв вiн.
Було ще багато iмен дуже талановитих, але менш вiдомих харкiв'ян - Добровольский, Шовкопляс, Мисик, М. Козак, А. Перерва, I. Мироненко, I. Перепеляк, Л. Таран, лауреат Державної премiї iм. Т. Г. Шевченка Степан Сапеляк та багато-багато iнших.
Можна було б сказати i про iншу красу та її творцiв, пов'язану з нашим Харковом: живописну, музичну, архiтектурну тощо. Але це вже iнша тема, хоч i свiдчить вона про талановитiсь наших землякiв, тож обмежимося дивосвiтом лiтературним. Головне - побачити його. Вiн - поруч.