Українська пiсня (I варiант)

Пам'ятаєте легенду про те, як Бог подарував нещаснiй українськiй дiвчинцi неоцiненний подарунок - пiсню.

- Є у мене неоцiнений дар, який уславить тебе на цiлий свiт. Це - пiсня.

Узяла дiвчина-Україна дарунок i мiцно притиснула його до серця. Поклонилася низенько Всевишньому i з ясним обличчям i вiрою понесла пiсню в народ.

Так i простує поруч з українським народом пiсня, i так вона вже прикипiла до серця, так зрослася з характером, що без неї важко собi уявити життя. Навiть страшно подумати, що пiсня може колись обiрватися.

Адже у нiй усе: бiль, мука, щастя, надiї, сподiвання. Людинi боляче - вона спiває, весело - вона спiває. Через мову i пiсню найвиразнiше змальовується душа народу.

Життя кожної людини починається з колискової пiснi. Художнi образи колискової пiснi нечисленнi, це - кiт, голуб, зозуля, сон, лебедi, батько, мати. Але вони виписанi пензлем щирої любовi. I над усiма колисковими пiснями - величний образ матерi-жiнки, нiжне серце якої сповнене безмежної любовi до дитини.

Якби не мамина пiсня, яким би убогим було наше життя.

Пiсля колискових пiсень дiвчина чи хлопець багато проспiвають iнших пiсень, перш нiж зазвучить головна пiсня життя - про кохання. На цей жанр український народ не поскупився. Скiльки нiжностi, трепету, хвилювання, краси i вiрностi звучить у наших пiснях, що треба бути глухим або мертвим, щоб не закохатися в українську пiсню. Це найкраща окраса нашого життя.

Ще у нас прекраснi пiснi про нашу болючу iсторiю. Усе там є: i стогiн невiльникiв, i радiсть перемог, i уславлення лицарiв, i нашi мрiї про щасливе життя.

А скiльки гострого болю, слiз серця, крику душi в емiгрантських пiснях, в отих журавлях, що смутними смугами тягнуться в небi вiд рiдної землi у незнанi свiти.

Прекрасний пласт пiсень про Україну. Цi пiснi допомагали вижити, надавали сили, пiдносили на героїчнi вчинки.

I, мабуть не помилюся, коли скажу, що найбiльше притаманнi українському народовi не лише нiжнi лiричнi пiснi про кохання, а й жартiвливi. Ну, скажiть, хто у свiтi бiльш жартiвливий, дотепний, нiж українець? Та отой смiх, дотеп i тримає його досi на землi.

Хочу закiнчити свою пiсню пiснi словами народної мудростi: найдорожча пiсня, з якою мати колисала; пiснею до серця, серцем до народу; пiсня до правди доводить; пiсня нi в добру, нi в злу годину не покидає людину, хто спiває в смутку, тому полегша прудко; хто спiває, у того робота скоро минає; пiсня i праця - великi двi сили.

То ж спiвай, мiй рiдний народе, спiвай, поки спiвається.