Українська пiсня (II варiант)   

Наша дума, наша пiсня
   Не вмре, не загине.
  Т. Шевченко /

Українська пiсня... Хто не був зачарований нею, хто не згадує її, як своє чисте, прозоре дитинство, свою юнiсть красиву i нiжну. Яка мити не спiвала цих легких, як сон, пiсень над колискою дорогих дiтей.

З народних пiсень ми довiдуємося про минуле нашого народу. його побут i звичаї, надiї i сподiвання, про важливi iсторичнi подiї, що вiдбуваються в Українi, уславлюються подвиги окремих осiб, змальовується героїчне минуле нашої Вiтчизни.

Пiсня "Зажурилась Україна" складається всього з 12 рядкiв. А як багато в нiй людського горя, мук, страждань! Їх несли в Україну iноземнi поневолювачi. Народ ненавидiв загарбникiв, горiв бажанням якнайшвидше помститися ворогам, кликав своїх синiв: "Бери шаблю гостру, довгу та йди воювати".

Iсторичнi пiснi "Максим, козак Залiзняк" i "Ой з-за гори високої" розповiдають про улюблених у народi козацьких ватажкiв Максима Залiзняка i Данила Нечая. Перший, очоливши гайдамацький загiн, громив польську шляхту, чим заслужив собi в потомках вiчну славу, а другий, знищивши багато ворогiв, смертю хоробрих полiг у бою проти величезної польської армiї.

Побутувало серед народу чимало рекрутських, чумацьких, наймитських i бурлацьких пiсень. В них оспiвувалась тяжка солдатська служба ("У недiлю уночi збиралися багачi"), нещасна доля чумака-наймита ("Чумаче, чумаче, чого зажурився?"). Всi цi пiснi вiдобразили всю неволю, важку долю трудової людини, водночас висловлюючи i її протест проти панщини та крiпацтва.

Українськi народнi пiснi нової доби, тобто пiсля Жовтневої революцiї, уславлюють трудовi i бойовi подвиги наших людей.

У пiснi "й чого ти, земле, молодiти стала!" народ спiває хвалу новому життю, рiднiй Батькiвщинi, яка "наче та дiвчина в оксамит убралась", а люди "помолодiли", бо стало краще жити.

Високi моральнi якостi наших людей - любов до Вiтчизни, мужнiсть i працелюбнiсть - оспiвуються в пiснi "Ми йдемо до бою". Кожне слово тут - вияв упевненостi нашого народу в неминучiй перемозi над фашистами. З цiєю пiснею перегукується iнша, також воєнних рокiв, - "Ой, у лiсi зеленому". В нiй уславлюється героїзм i вiдвага безстрашних ковпакiвцiв, месникiв народних, справжнiх патрiотiв, якi в iм'я перемоги над нiмецькими загарбниками не шкодували свого життя.

Повернувшись з вiйни, учорашнi воїни активно включилися в героїчну працю. Характерною саме для цього перiоду є народна пiсня "Край щасливий, край веселий".

Тему охорони наших кордонiв розкрито в пiснi "То не море шумить".

У повоєнний час в народних пiснях оспiвувались герої, якi замислювались над складними питаннями пiдкорення природи, над проблемами багатих i сталих урожаїв.

Отже, як бачимо, народна пiсня народжується, розповсюджується i стає надбанням народу.

Морально чистi, щирi i простi українськi пiснi вiдiграють неоцiненну виховну роль, вчать нас народної мудростi та краси.