Отож, підіб’ємо підсумки розповіді про село. Хоч скільки би не нападали, не нищили, не руйнували наше село – ворогам цього не вдалося. Бо наші люди відстоювали свою честь, свої права, вони зберегли ті давні традиції, якими тепер користуємось і ми. Наш народ ворожа рука не зломила і не зламає ніколи, бо в кожному з нас є той непоборний дух українця.

Для мене село П’ядики є дійсно найкращим. Адже, у кожного з нас є своя “маленька батьківщина” де ми виросли, де вчилися, де пройшло перше кохання. Я горджуся тим, що виросла у П’ядиках, саме вони є для мене тією батьківщиною яку я люблю і ніколи не забуду.

П’ядики – ти для мене диво

І нехай сплива за роком рік

Буду, мамо, горда і вродлива

Що живу я в цим селі.