Якби я став міністром економіки, я б у першу чергу…

План

Проблеми малого підприємства.

Про стан перспективи розвитку туризму в Україні.

За економічним зростанням – добробут!

Медицина.

Стан природного середовища.

Майбутнє економіки України.

Проблема подолання бідності.

Бюджетна сфера.

Енергозабезпечення та енергозбереження.

Промислова політика.

Проблема захисту прав споживачів.

Аграрна політика.

Міцна грошова одиниця.

Сильна національна влада зможе об’єднати всіх, незалежно від партійної приналежності, в боротьбі з корупцією, злочинністю, спекуляцією. Надзвичайна економічна та соціально-політична ситуація вимагає вжиття рішучих заходів. В державі мусить бути порядок на основі законності.

Гарант нашої незалежності – незалежна українська влада та економічні реформи. Для успішного проведення реформи, для тог, щоб запанувала справедливість, необхідно створити єдину структуру виконавчої влади: від Президента України до селищної та сільської Ради.

Для оздоровлення економіки та подолання інфляції необхідно: припинити виведення капіталу, заборонити кредитну емісію, збалансувати державний бюджет.

Треба, поки не пізно, перепрофільовувати збиткові підприємства, які б виробляли суспільно-необхідну продукцію.

Потрібно негайно відмовитись у внутрішньому обігу від валют інших країн. Це дало б можливість компенсувати вклади від знецінення в ощадбанках уже сьогодні.

Сільське господарство в економіці України мусить стати пріоритетним. Потрібно не керувати ним, а допомагати. Для розвитку найпродуктивніших у світі фермерських господарств необхідно створити спеціалізовані сервісні підприємства по торгівлі і обслуговуванню фермерів технікою і енергоносіями. Реальна вартість виробленої сільськогосподарської продукції повинна визначатись виробниками, а не державою. І це зупинить процес пограбування села. Розбудова широкої мережі приватних переробних підприємств та кооперативів, приватних обслуговуючих та посередницько-збутових підприємств допоможе сільськогосподарським виробникам стабілізувати ситуацію.

Значним поштовхом у піднесенні сільського виробництва може стати ефективна система пільгового довгострокового кредитування фермерських господарств і молодих сімей.

Змінити політику інвестування: зі Сходу на Захід України. Необхідно: розробити програму мікроекономічних вільних зон, а не макро …

Змінити політику соціального забезпечення: гарантований адресний соціальний захист пенсіонерів, інвалідів, дітей, студентів, людей, що втратили роботу з незалежних від них обставин.

Особлива увага освіті, науці, культурі, охороні здоров’я. Припинити перетоки національного інтелекту в інші держави. Якщо ми дбаємо про завтрашнє своєї нації, то не маємо права заощаджувати кошти на цих сферах.

В духовній сфері – національні приоритети понад усе.

Виступати за поступове ядерне роззброєння, пам’ятаючи, що ядерна зброя – гарант нашої безпеки. Дбати про зміцнення Збройних Сил України як єдиного гаранта національної безпеки. Змінити застарілі технології на нові у виробничій сфері: стимулювати виробництво національних товарів.

10. Промислова політика

Вільної осмисленості на цілеспрямованості потрібно надати державній промисловій політиці. Важливо, щоб стрімкий розвиток окремих галузей промислового виробництва після тривалої кризи супроводжувався відчутними якісними перетворення. Насамперед у виправленні глибоких структурних деформацій. Добре відомо, що економіка України успадкувала вкрай деформовану структуру промислового виробництва, яка склалася за роки її перебування у складі колишнього СРСР. За останнє десятиріччя зазначені деформації ще більшою мірою поглибилися. Вони досягли критичної межі і потребують максимальної уваги для їх виправлення. У 2000 році, незважаючи на зростання випуску продукції кінцевого використання, загальна тенденція щодо погіршення структури промислового виробництва також не змінилася. За підсумками 2000 року, сукупна частка сировинних та енергоємних галузей у структурі промислового виробництва наблизилася до 58 відсотків. Такої деформованої структури промисловості немає в жодній країні. З огляду на зростання цін на сировинні та енергетичні ресурси це вже стає проблемою економічної безпеки держави.

Потрібно визнати: ми фактично не маємо механізмів, які б дозволили змінити ці негативні процеси. Не дивлячись на те, що проблема ця порушується не вперше. Завдання з завдань промислової політики уряду – прискорення інноваційного оновлення виробничого потенціалу. Отримані від економічного зростання ресурси мають бути сконцентровані насамперед на забезпеченні науково-технічного та технологічного процесу. Інакше промисловість не матиме перспективи.

Уряду не слід очікувати, що ці питання знайдуть своє вирішення в автономному режимі, а належить всебічно опрацювати та запровадити економічні механізми їх розв’язання. Особлива увага уряду має бути приділена забезпеченню ефективної державної підтримки вітчизняного високотехнічного та наукоємкого сектора економіки.

Ми зобов’язані з повною відповідальністю поставитися до зміцнення економічних позицій наявного у нас потенціалу високих технологій, тих його ланок, що витримали випробування часом, довели свою конкурентоспроможність в умовах жорсткої і тривалої економічної кризи. Йдеться насамперед про космічну та авіаційну галузі, хоча зрозуміло, що власний потенціал високотехнологічного та наукоємкого розвитку економіки України не обмежується лише цими сферами.

У питання розвитку високих технологій дуже важливим в поглиблення нашого співробітництва з підприємцями Росії та інших країн СНД. Остання зустріч з Президентом Російської Федерації Володимиром Путіним у Дніпропетровську на досягнуті на ній домовленості відкривають широкі можливості для вирішення цих проблем.

Отже, ефективна державна промислова політика є особливо важливою у період формування у країні ринкової економіки. Викликало це необхідністю чіткого визначення цілей і напрямів структурної перебудови промисловості, формування такої нормативно-правової бази господарювання, яка б забезпечувала підвищення конкурентоспроможності вітчизняної продукції. Важливим завданням є також формування внутрішнього ринку, яке є запорукою відродження української економіки. Аксіомою у світовій практиці торгівлі давно стала первинність внутрішнього ринку, з якого надалі відбувається експансія товарів і послуг на зовнішній ринок. Лише після формування повноцінного вітчизняного ринку він стає суб'єктом міжнародного ринку і міжнародного відділу праці.

Для радикального ж підвищення конкурентоспроможності української продукції на світовому ринку недостатньо лише екстенсивних методів. Необхідно розробити далекоглядну стратегію розвитку експортних галузей, яка б забезпечила їх конкурентоспроможність на світовому ринку вниз у середньостроковій перспективі, передусім за рахунок пріоритетного розвитку високотехнологічних та наукоємких експортних виробництв. Цьому вже нині має сприяти реалізація політики підтримки цінової