11. Проблема захисту прав споживачів.

Проблема захисту прав споживачів часом особливо гостро постала перед нашою державою. Недосконала законодавча база “сприяла” створенню “зеленої вулиці” для розквіту надзвичайно прибуткового, але водночас незаконного піратського бізнесу. Мільйонні прибутки, які нелегальним шляхом отримують тіньовики, вивели Україну на чільне місце за кількістю продажу низькоякісної неліцензійної продукції.

Світова практика показує, що розвиток інформаційних технологій та програмного забезпечення є, безумовно, економічно виправданим. Іноземні інвестори нерідко вкладають кошти в підприємства саме цієї галузі. На жаль, останнім часом приплив іноземних капіталів у вітчизняне виробництво суттєво зменшився. Це пояснюється трохи підключеною репутацією нашої країни в питаннях захисту інтелектуальної власності.

Розв’язати цю проблему можна, якщо вдається об’єднати зусилля держави та суспільства. Але парадокс полягає в тому, що значної частки програмного забезпечення, яке використовується в деяких державних установах, є також піратськими, тобто неліцензійними. І це тоді, коли закон про легалізацію програмного забезпечення в державних органах був прийнятий ще 2 роки тому. Що вже казати, про більшість рядових споживачів, котрі, приваблені невисокою ціною, також часто віддають перевагу неліцензійній продукції.

Свідченням того, що вітчизняний товаровиробник починає розуміти необхідність співпраці для задоволення інтересів держави, споживачів та своїх власних, в приєднання до членів Асоціації з захисту прав інтелектуальної власності Компанії FMB – виробника програмного забезпечення та інформаційних технологій. Фактично вироблені будь-якого виду продукції сьогодні не є достатньо захищеними: наприклад, минулого року Україна недотримала податків на суму понад 600 млн. гривень лише за нелегальний обіг тютюнових виробів.

Про якість неліцензійних товарів навряд чи варто говорити. Звичайно, піратські компанії мають можливість демпінгувати – їхня продукція справді дешева. Але цілком очевидно, що це не може відбиватися на якості такої продукції. Присутність на внутрішньому ринку низькоякісних товарів шкодить інтересам споживачів: насамперед, вони розплачуються за це своїм здоров’ям, коштами, безпекою тощо.

Оскільки Україна має на меті увійшли до складу Світової організації торгівлі, їй так чи інакше доведеться змінити чи вдосконалити існуюче законодавство і привести його у відповідність до світових стандартів. Тому лише шляхом об’єднання зусиль виробників, споживачів, держави і громадських установ можна досягти успіху в боротьбі з піратством та обігом нелегальної продукції. Настав час захистити національну економіку і заявити світові про свої реальні інтелектуальні надбання.

Чи не найголовнішими питаннями є право людей на кращю оплату праці, достойну оплату, своєчасну оплату. На рівень життя не нижче прожиткового мінімуму. Ці та інші питання сьогодні є надзвичайно серйозними проблемами питаннями, які свідчать про необхідність постійної системної роботи щодо захисту прав людини. Рівень оплати кращі, диверсифікація оплати праці – це питання теж стосується захисту прав людини, і ми добре розуміємо, що їх треба вирішувати, і як найшвидше.

У минулому році в нас серйозною проблемою була несвоєчасна виплата пенсій. Вдалося її розв’язати. Але на весь зріст постає інша проблема – достойного рівня пенсій. Із 63 грн. на початку минулого року підняли середній розмір пенсій до 98 грн. але все це не вирішує питання. Інші соціальні питання теж мають велику актуальність, але, зрозуміло, можливість їх кардинального вирішення лежить у площені економіки. Ті процеси, які розпочалися в ній обнадіюють.

Наступне, що треба буде зробити, це запровадити пенсійне страхування.

В Україні є проблема прав людини. Ця проблема має системний характер, оскільки в нашій державі ні суспільство, ні кожна людина зокрема не мають гарантованих державою, передбачених Конституцією та ратифікованих міжнародними конвенціями прав і свобод. Системність проблеми полягає і втому, що порушення прав і свобод полягає в їх масовому характері по всіх основних правах – в соціально-економічній, політичній та державній сферах. Що головне – порушується природне право на життя людини. Підтвердження тому – скорочення населення на 3 млн. осіб, десятки і сотні прикладів незахищеності людей перед бандитизмом, вбивством, тортурами, наруги над гідністю людини.

12. Аграрна політика.

Ключовим пріоритетом 2002 року – продовження активної аграрної політики, здійснення дієвих кроків щодо утвердження України як держави з високоефективним експортоспроможним сільським господарством. Йдеться по сіті про власну українську модель здійснення реформи на селі, яка була опрацьована вітчизняними вченими та практиками і запроваджувалася у життя.

Завдання аграрної політики є створення надійних умов для закріплення позитивних зрушень у реформуванні АПК, забезпечення дальшого приросту сільськогосподарської продукції, стабілізації виробництва і тваринництві, остаточного подолання збитковості та зміцнення фінансового стану підприємств АПК.

Подальший розвиток агропродовольчого комплексу визначається реформування сільського господарства, створенням ефективної інфраструктури аграрного ринку, формуванням і розвитком ринку, землі. Аграрну політику України необхідно спрямувати на вирішення проблем подальшого реформування сільського господарства в напрямі утворення високотоварних приватних і приватно-орендних підприємств, стимулювання участі комерційних структур у розвитку аграрного виробництва та інтегрування виробництва і переробки сільськогосподарських продукції, створення ефективної інфраструктури внутрішніх аграрних і продовольчих ринків. Така політика має стати вирішальним фактором розв'язання проблем продовольчого забезпечення й продовольчої безпеки населення України, розширення експорту сільськогосподарської сировини й продовольчих товарів.

Особливої уваги потребують питання, що стосуються врегулювання майнових відносин реформованих підприємств, формування цивілізованого ринку землі та забезпечення надійного державного захисту приватної власності на землю, удосконалення інфраструктури ринків збуту продукції та ринків матеріально-технічних ресурсів для потреб аграрного сектора, запровадження механізмів іпотечного кредитування та спрямування ризиків сільськогосподарського виробництва. У цьому році слід обов'язково вирішити організаційні та фінансові питання щодо створення земельного (іпотечного) банку.

13. Міцна грошова одиниця.

Друга безальтернативна складова економічної політики після кризового розвитку – це реалізація на ділі політики міцної