Для цього необхідно посилити державний вплив на хід реформування внутрішнього ринку і здійснення структурної перебудови, активніше використовувати економічні важелі для стабілізації цінового фактора, запобігання натуралізації товарних відносин та відновлення позитивної динаміки інвестиційних і відтворювальних процесів. Тобто, в стратегії державної економічної політики необхідно посилити ті напрямки, які сприяють підвищенню сукупного попиту й пропозиції та забезпечують створення міцних передумов стійкого економічного зростання в довгостроковій перспективі.

Аграрна реформа в Україні вже набула незворотного характеру. І головне – зараз не втратити темпів, не розпорошувати сили, а сконцентруватись на розв’язанні невідкладних завдань. Поточну ситуацію і зміни, що відбуваються на селі можна назвати “епохальними”. Адже кардинально змінився сам характер майнових і виробничих відносин. Юридично реформовано майже 11 тисяч колективних господарств, а на їхній базі виникли десятки тисяч господарств ринкового типу, зокрема, фермерських, утворилося 11,5 мільйона особистих селянських господарств. Це й становить основи приватного господарювання на селі.

За статистикою намітилося вже чітка тенденція до стабілізації виробництва в аграрному секторі. Нині вперше за останнє десятиріччя вдалося хоч і не небагато, але збільшити виробництво сільськогосподарської продукції. Причому, саме фермерські та особисті селянські господарства в виробляють близько 70 відсотків усіх продуктів на внутрішньому ринку. А надходження бюджету аграрного сектора збільшилися до 1 мільярда гривень. Щоб закріпити досягнуте необхідно вдосконалити й розширити законодавчу базу для дальшого провадження ринкових реформ в аграрній галузі, створити нові бізнесові структури, які дають змогу працювати ефективніше.

Необхідно також передусім подолати недоліки й негативні явища, які гальмують реформи на селі: недосконала правова соснова реформ, створює широке поле для зловживань, а справжні трудівники хлібороби залишаються ошуканими. Нагальною потребою стало прийняття Земельного кодексу, який має підвести законодавчу базу під аграрну реформу і стане гарантом захисту інтересів селян, нових земельних власників, які з’явилися в ході реформування. Для розв'язання проблем селян необхідно ще до весни ухвалити закон про кредитування села, де буде передбачене довготермінове кредитування. Нового правового оформлення потребує страхування ризики господарювання на землі.

Отже, інтереси самостійної України і особи в нашій державі – понад усе!