Місяць яснесенький

Промінь тихесенький

Кинув до нас.

Спи ж ти, малесенький,

Пізній-бо час...

Та повернімося до мовленого вище — чи багато сучасних матерів знають колискових? Не погрішимо істиною, коли скажемо — майже не знають. І винити в цьому лише матерів не доводиться. Звідки їх взяти, де навчитися цих виховних форм молодим батькам? Скажімо, за повоєнні роки видавництво "Музична Україна", якому, до речі, й годилося б стати в добрій пригоді, випустило в світ лише дві невеликих збірочки. Остання "Мальована колисочка" вийшла понад десять років тому загальним тиражем аж... тринадцять тисяч. Важко зрозуміти, на яку аудиторію розраховували видавці, коли укладали виробничі плани, — пісенник став тут же бібліографічною рідкістю.

Це стосується не лише колискових. Давайте замислимося над тим, який пісенний багаж маємо у своєму повсякденні. На гомінких вулицях, а тепер уже і в селах, у затишних міщанських кімнатах, молодіжних клубах лине потік імпортної музики, чужих текстів. Натомість виходять з ужитку, призабуваються справжні, народні шедеври наших матерів і бабусь. Згадується один випадок. Зібралися гості до свого колеги відзначити день народження.