В усіх країнах з ринковою економікою існує велика різноманітність підприємницьких структур або, як їх ще прийнято називати, підприєм-ницьких фірм, класифікація яких здійснюється за якісними і кількіс-ними параметрами.

Основним якісним параметром при такому розмежуванні є тип власності, на якому ґрунтується підприємство (фірма), наприклад приватна, спільна, державна Поряд з цим розмежування за якісними параметрами може здійснюватися за характером і змістом діяльності (виробничі, комерційні); за обсягом та асортиментом випущеної про-дукції (масове, серійне, універсальне, спеціалізоване); за способом входження у різні міжфірмові спілки (асоціації, консорціуми, об'єд-нання); за способами та методами ведення конкуренції (лідери, пре-тенденти, відомі, новачки) тощо.

Основними кількісними параметрами класифікації, форм бізнесу є чисельність працівників і річний обіг капіталу.

Відповідно до першого критерію підприємницькі структури (фірми) поділяють на малі (до 200 чол.), середні (не більше як 500 чол.) і великі (понад 500 чол.). інший критерій віднесення підприємств до розряду малих ~ річний обіг капіталу - в Україні ще не визначений, хоча, на-приклад, в Німеччині до малих підприємств відносять підприємства з річним оборотом не більше ніж 25 тис. марок; до середніх та вели-ких - понад 25 тис. марок.

Кількісні параметри класифікації зумовлені якісними і насамперед типом власності. Наприклад, малі підприємства - це, як правило, або Індивідуальні, приватні фірми, або невеликі колективні підприємства

соціальної результативності економіки;

високої швидкості обігу авансового капіталу;

низьких витрат на виробничу інфраструктуру, управлінські ви-датки;

повнішого завантаження і високої продуктивності „живої" праці та обладнання, невеликих інвестицій в обладнання;

низьких питомих витрат на транспорт і управління;

мобільності у прийнятті виробничих рішень під впливом змін кон'юнктури ринку, можливості прийняття гнучких та оперативних рі-шень.

Використання переваг підприємств малого бізнесу може дати до-сить позитивний ефект безпосередньо вже в умовах нинішнього ета-пу економічної реформи. Ці підприємства рухливіші, гнучкіші, вони швидко реагують на зміни, що відбуваються на ринку. Саме невеликі підприємства виявляються найбільш мобільними до впровадження прогресивних методів господарювання. Вони можуть швидко і без негативних наслідків змінити свої виробничі програми, освоїти вироб-ництво високорентабельних товарів, що користуються попитом, від-мовитися відвипуску нерентабельної продукції. Суб'єктами дрібного бізнесу виступають як окремі громадяни, так і малі підприємства Виходячи з цих особливостей, можна виділити два шляхи утворення малих підприємств. Перший - створення на новому місці, другий - виділення підрозділу з вже діючого підприємства. Життєвий цикл підприємств малого бізнесу 3-5 років. Після закін-чення цього строку невелика частина підприємств, накопичивши початковий капітал, продовжує функціонувати або набуває іншого ста-тусу і змінює форму підприємництва Друга, більша, частина –

постійно перевищує кількість тих, що припинили свою діяльність. Отже, підприємствам малого бізнесу притаманне індивідуальне підприємництво. Тут, особливо в наших умовах, характерною може бути приватна власність як власність однієї особи. У країнах з розви-неною ринковою економікою класична приватна власність як влас-ність однієї особи має обмежені можливості та поширення, а в серед-ньому і великому бізнесі - це явище надто рідкісне.

Отже, малим підприємством може бути кооператив і товариство з обмеженою відповідальністю, перукарня і магазин та будь-які інші утворення, якщо вони за своїми параметрами вписуються у задані за розмірами обмеження. Більшість підприємств малого бізнесу - це малі фірми, в яких працюють від трьох до десяти чоловік. Так, напри-клад, у США частка малого бізнесу становить близько 40% валового національного продукту і майже 40 % сукупної робочої сили. Малий бізнес забезпечує щороку близько 80 % нових робочих місць. В Ук-раїні в 1994 р. 41 % загального обсягу продукції промисловості і 44 % загального обсягу виробництва валової продукції в сільському госпо-дарстві було забезпечено за рахунок підприємств малого бізнесу. Малий бізнес у країнах з розвиненою ринковою економікою є наймасовішим, провідним сектором, який визначає темпи економічного розвитку, структуру та якісну характеристику валового національно-го продукту, є основою сучасної ринкової інфраструктури. наших умовах розвиток мережі підприємств малого бізнесу необхідний як для створення в економіці нормальних конкурентно-ринкових відно-син, так і з метою активізації структурної перебудови, насамперед на користь розвитку виробництва товарів народного споживання, тор-гівлі, громадського харчування, сфери послуг, де переваги малих підприємств виявляються особливо рельєфно. Не менш важлива роль підприємств такого типу і при безробітті для створення нових робочих місць, а також з погляду можливостей насичення споживчого ринку. Це найбільш дешевий шлях переходу до ринку. Перспективність під-приємств малого бізнесу залежить від:

формування цілісного дрібнотоварного укладу, що поєднує різні форми власності;

Малі підприємства — це не просто додаток до великого виробництва, а важлива самостійна форма функціонування і розвитку.

В Україні кількість малих підприємств зросла з 100,5 тис. у 1997 р. до 164 тис. у 1999 р. Проте за кількістю малих підприємств, що припадають на 10 тис. населення, Україна ще в кілька разів відстає від країн Балтії та Росії, у 10 разів — від Румунії та Словенії, у 50 разів—від Польщі, Угорщини, Чехії. Українські малі підприємства забезпечують робочими місцями лише 1,2 млн. осіб. Це близько 8% загальної кількості працівників, тоді як у країнах з ринковою економікою аналогічний показник перевищує 50%.