Великі підприємства базових галузей опинилися поза державним регулюван-ням, вони різко скоротили чи зовсім призупинили виробництво продукції. Це, у свою чергу, негативно вплинуло на мале підприємництво. Незважаючи на те, що кількість малих промислових підприємств (МПП) зростає, частка виробленої ними продукції скорочується (див. табл. 2).

Таблиця 2

Кількість МПП і частка їх продукції у загальному промисловому виробництві * |

Роки

1 ІОКЗЗНИК |

1998 |

1999 |

2000 |

2001 |

2002

Кількість МПП (од.)................... |

26166 |

30253 |

34497 |

37652 |

40795

Частка продукції МПП (%)........ |

4,5 |

5,1 |

3,3 |

3,3 |

3,3

По суті, велике виробництво протиставлялося малому всупереч загальновизнаній світовій практиці, яка розглядає ці структури як взаємозв'язані ланки суспільного ви-робництва. У результаті мале підприємництво стало відірваним від реального секто-ра економіки.

Не останню роль у цій ситуації відіграв такий факт: у нашій вітчизняній економічній літературі (особливо при розкритті світового досвіду) робився акцент на тому, що малі та середні підприємства є ефективнішими і значущішими, ніж великі. За рядом критеріїв це відповідає дійсності. Так, незважаючи на таку загальновизнану перева-гу, як забезпечення зайнятості, малі підприємства більш гнучко й оперативно реагу-ють на запити ринку, легше перебудовуються, їх технічне переоснащення менш капі-таломістке, норма прибутку на капітал є вищою, на одиницю заробітної плати вони створюють більше вартості. На невеликих підприємствах легше і дешевше здійсню-вати спеціалізоване виробництво, що забезпечує високу рентабельність.

Проте ці та інші позитивні сторони малих і середніх підприємств ще не дають аргументів для того, щоб протиставляти їх великим. Останні (що показує і наш мину-

лий досвід, і світовий) також мають свої позитивні сторони. Отже, брати за аксіому те, що мале підприємництво є ефективнішим за велике, недоцільно. Перевага тому чи іншому може бути віддана лише з урахуванням конкретних умов і обставин.

У сучасній світовій практиці переважає позиція не протиставлення малого і ве-ликого підприємництва, а їх розумного поєднання. Малі та середні підприємства, збе-рігаючи свою економічну та юридичну самостійність, органічно входять до складу великих корпорацій. Причому останні часто самі ініціюють створення малих структур, особливо на нових науково-технологічних напрямах, надаючи їм всебічної підтрим-ки. Такі дії стимулюються державою шляхом пільгового оподаткування капіталу, що вкладається великими підприємствами в розвиток малих структур.

Прикрою, але реальною є тенденція падіння інноваційної активності виробничої сфери в Україні (див. табл. 3). Так, якщо у 1990 р. на 100 тис. чол. реєструвалося 35 винаходів, то тепер - лише 3.

Таблиця З

Основні показники інноваційної діяльності промислових підприємств в Україні * |

Р |

ОКИ

1994 |

1996 |

1998 |

2000 |

2001 |

2002

Кількість підприємств, що запро-ваджують інновації....... ................... |

2181 |

1729 |

1503 |

1491 |

1503 |

1506

Питома вага в загальній кількості підприємств (%)............................... |

26,0 |

19,3 |

15,1 |

14,8 |

14,3 |

14,6

* Див.: Послання Президента України до Верховної Ради України. "Європейський вибір. Кон-цептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 роки". "Урядовий кур'єр" від 4 червня 2002 p., с. 5-12.

Стримуючим фактором взаємодії малих і середніх підприємств з великими є те, що здебільшого останні, володіючи нерухомістю, паразитують на них, здаючи їм в оренду площі за завищеними ставками оплати. Інколи за успішної діяльності малого підприємства вони ініціюють процес розриву договору або невиправданого підвищення ставок. Уникнути таких проблем можна шляхом грамотного юридичного оформлення умов договору, зокрема, продовження строку розриву договору та застосування фінан-сових санкцій до сторони-ініціатора.

Доцільним є формування регіональних зв'язків підприємств малого бізнесу, що базуватимуться на взаємодії великих, середніх і малих підприємств регіонів. Для роз-витку малих підприємств у сфері виробництва необхідно залучати їх до реалізації пріоритетних завдань соціально-економічного розвитку регіонів і високоефективних проектів у галузі передових технологій, що вимагають невеликих матеріальних і фінан-сових ресурсів і окупляться протягом одного-двох років. Важливим стимулом тут по-винні стати цільові фонди, що створюються в рамках регіональних програм підтрим-ки малого підприємництва для фінансування інвестиційних проектів.

У розвинутих країнах малі підприємства успішно взаємодіють з представниками великого бізнесу, розглядаючи їх як стратегічних партнерів. До них належать промис-лові, торговельні, будівельні, транспортні, а також науково-технічні та сервісні великі підприємства, які використовують у своїй діяльності срранчайзинг, венчурне фінансу-вання і лізинг.

Франчайзинг є специфічною формою просування на ринок продукції та послуг великих підприємств шляхом передання малим відповідних технологій і прав на ви-робництво послуг під торговою маркою "материнської1" компанії. Венчурне фінансуван-ня передбачає створення великими підприємствами малих для реалізації конкретних інноваційних проектів. Насамкінець, лізингова діяльність великих промислових підприємств і спеціалізованих компаній, спрямована на мале підприємництво, здійснюється у формі передання його суб'єктам відповідного майна (комплектного ви-робничого устаткування, транспортних засобів тощо) в оренду з правом наступного викупу чи без нього. Всі наведені напрями взаємодії з малим підприємництвом теоре-тично є вигідними й для великого бізнесу. Проте вони також мають спеціально стиму-люватися державою, враховуючи обмежені фінансові можливості малих підприємств.

Уже тепер в Україні функціонують франшизні підприємства, торгові марки яких зареєстровані в Росії та США. Так, 1/3 насртопродуктів в Україні реалізується під тор-говою маркою ТНК. Саме малий бізнес відчуває брак власних фінансових ресурсів, а одержання кредиту для виробничих цілей нині в Україні є проблематичним. Одер-жання ж кредиту під відому торгову марку дає право розв'язати проблему нестачі коштів, але для цього необхідним є спеціальне законодавство. В Україні воно відсутнє, а франшизні угоди регулюються виключно авторським правом.

Отже, з метою забезпечення сприятливих умов для подальшого людського роз-витку вважаємо за доцільне рекомендувати державним органам:

- сформувати нову філософію діяльності (де людина - кінцева мета, що має одержати вигоду наприкінці процесу виробництва), результатом реалізації якої бу-дуть примноження національного багатства