Для подальшого становлення та розвитку малого підприємництва в Україні необхідно проводити політику його державної підтримки. Було б доцільним прийняти закон про малий бізнес, у якому мали б чітко визначатися напрями підтримки малого бізнесу.

За оцінкою керівників малих підприємств, серед проблем, які заважають розвиткові малого бізнесу в Україні, на першому місці — високі податки (95% на другому — їх велика кількість (82%), далі — часті зміни законодавства (60%) та звітності (70%), а також складність отримання кредиту (16%) та тиск з боку місцевої влади (9%). Також слід зазначити велику кількість перевірок малих підприємств органами державної влади. А

Перші кроки до підтримки малого підприємництва було зроблено в 1998 р. Мається на увазі Указ Президента України від 3 липня 1998 p. Пpo спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва цим Указом дозволено окремим юридичним особам — суб'єктам підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, у яких за І рік середньооблікова чисельність працівників не перевищує 10 осіб і обсяг виручки І від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) не перевищує 250 тис. грн., перейти/ на сплату єдиного податку та спрощену систему обліку. Такі підприємства (за винятком зазначених у статті 2 Указу) сплачують єдиний податок у розмірі 6%| обсягу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). Крім того, значної спрощено ведення бухгалтерського обліку.

Ці заходи мають посприяти розвиткові малого бізнесу в Україні. Однак малі підприємства не дуже поспішали перейти на спрощену систему оподаткування та звітності. Це можна пояснити тим, що більшість підприємств зайняли позицію очікування — що буде далі, як себе поведе Уряд, довіра до якого у підприємців невелика. Крім того, підприємства все ж таки повинні сплачувати акцизний збір та ПДВ, облік якого досить складний.

Оскільки більшість підприємств, на які поширюється діяння зазначеного Указу, займаються торговельною діяльністю, то для деяких з них розмір сплаченого єдиного податку перевищує загальну суму податків та зборів, які вони сплачували раніше. Виникають деякі суперечності між зазначеним Указом та іншими законами України. Наприклад, пунктом 7.8 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств визначено, що акціонерне товариство, незалежно від нього, чи є воно платником податку на прибуток, при виплаті дивідендів нараховує та сплачує 30% податку від розміру дивідендів. І якщо платник податку на сплачену суму податку на дивіденди зменшує податок на прибуток, який належить до сплати, то платник на дивіденди v його зменшенні.

В Україні вперше термін "мале підприємство" з'явився у Законі від 27 березня 1991 р. "Про підприємства в Українській РСР", статтею 2 якого визначено, що відповідно до обсягів господарського обороту підприємства і чисельності його працівників (незалежно від форм власності) воно може бути віднесене до категорії малих підприємств. Однак у цьому ж Законі малі підприємства визначено лише за кількістю працівників, а саме:—

у промисловості та будівництві — до 200 чол.; —

в інших галузях виробничої сфери — до 50 чол.;—

у галузях невиробничої сфери — до 25 чол.;—

у роздрібній торгівлі — до 15 чол.

Слід сказати, що виділення зазначеним Законом окремо малого підприємства не дало ніяких привілеїв суб'єктам підприємницької діяльності, які підпадали під це визначення. Політика держави зводилася, та й сьогодні зводиться, до напов-нення бюджету будь-якою ціною. При цьому до уваги не береться можливість от-римати додаткові суми надходжень у наступних роках.

Мале підприємництво багато важить у вирішенні проблеми зайнято-сті, бо воно спроможне створювати нові робочі місця та поглинати над-лишкову робочу силу під час циклічних спадів і структурних зрушень економіки. Важлива функція малого підприємництва полягає у пом'як-шенні соціальної напруженості й демократизації ринкових відносин: адже Саме воно слугує формуванню активного середнього класу суспільства, ослабленню майнової диференціації, розширенню соціальної бази реформ. Сприяючи соціально-політичній стабілізації суспільства, малий бізнес від-криває простір для вільного вибору громадянами шляхів і методів роботи для загального добра та забезпечення власного добробуту. Мале підприємництво є невід'ємною складовою будь-якої ринкової господарської системи, без неї така економіка не може існувати. Великий капітал, безумо-вно, визначає рівень науково-технічного і виробничого потенціалу, але основа розвитку країн з ринковою системою господарювання — це мале Підприємництво як найбільш масова, динамічна, гнучка форма ділового Життя. Саме в секторі малого підприємництва створюється і функціонує значна маса національних ресурсів, яка є живильним середовищем для середнього та великого підприємництва.

Аналіз стану малого підприємництва в Україні, здійснений за даними офіційної статистики, свідчить, що сьогодні у цій сфері функціонують 151,4 тис. малих підприємств з чисельністю працюючих на них 1,032 млн. чол., близько 4,7 тис. спільних підприємств з прямими іноземними інве-стиціями, в яких працює близько 95 тис. чол., 35,5 тис. фермерських го-сподарств з 67 тис. працюючих, а також 930 тис. індивідуальних підприє-мців без створення юридичної особи. У цілому в малому підприємництві зайнято понад 2,1 млн. чол., а частка виробничих малих підприємств у ВВП держави становить близько 7%.

Ринкові трансформаційні процеси в економіці України сприяли від-повідним змінам у формах власності малих підприємств. За період з 1992 р. частка малих підприємств з державною формою власності скоротилася З 14 до 2%. У структурі недержавної форми власності частка колективної зросла з 50 до 70%, а приватної — залишилася на рівні 32%.

Нині сфера малого підприємництва України є невід'ємною складо-вою частиною економіки держави і являє собою