^свід показує, що промисловість не, мпже розвиватися без інвестицій. А в jy/ІСгГоракує коштів навіть на обслуговування поточних потреб. Зовсім інша спра-

ВаГ-—ТрРгІВпЯ,., Швидкість nfiiry и-апітяпу тут РИІЦЯ, тому Й ПРИВаблЮЄ ВОНЗ СИЛЬНІ-

ше. Рбзіпочати комерційну чи «харчову» справу цілком можна й без високих техно-логій чи «ноу-хау».

зв'язку, а також неплатоспроможність підприємств. Так, за даними анкету-! вання, проведеного МФК у ряді міст України, серед головних перешкоді названо: високі податкові ставки (97% опитаних керівників малих підпри-| ємств), велику кількість різних податків (86%), часті зміни податкової зві-| тності (77%), нестабільне законодавство (78%), неплатежі клієнтів (38%)J труднощі з одержанням кредитів (52%). Узагальнення інформації, наданоЯ підприємцями, свідчить, що сьогодні в «тіні» перебуває навіть більший се-| гмент економічної діяльності, ніж у попередні роки. Частка «неофіційної економіки», за висновками МФК, сягає 70% офіційного ВВП України! Згідно з інформацією, одержаною від опитаних, у середньому половиш всього обороту не враховується, а відтак, не оподатковується. Результаті опитування підприємців, а також статистичні дані про зареєстровані та діючі малі підприємства показують, що незадовільне входження в бізнесі зумовлене не станом реєстрації та ліцензування підприємницької діяльно-! сті, а наведеними вище причинами. У державі зареєстровано в 2,5 разі! більше малих підприємств, ніж працює (151,4 тис. од.). |

Загальновідомо, що величезна кількість людей, не маючи іншого спо-собу заробити, займається дрібною торгівлею поза межами ринків (на вулицях, транспортних шляхах тощо). Ця частина населення не врахову-ється офіційною статистикою, як правило, не сплачує податки, частково сприяє незаконному ввезенню і реалізації контрабандних товарів. Держав ва повинна визначитися у цьому питанні, створивши сприятливе середо-вище для даного виду підприємницької діяльності відповідно до чинного законодавства України. |

Комплексний ситуаційний аналіз та прогнозні оцінки розвитку ма-j лого підприємництва в умовах здійснення ринкових реформ свідчать пш необхідність розробити і здійснювати більш цілеспрямовану державну шк літику, яка б відповідала існуючим реаліям і стратегічним напрямам під-несення економіки.

Потрібні нові підходи до організації і регулювання малого підприєм-ництва, продиктовані стратегією .реформ, завданнями всебічного розн ку внутрішнього ринку та зміцнення конкурентоспроможності україн кої економіки.

Основні цілі, принципи, пріоритети, напрями і форми державної літики розвитку малого підприємництва в Україні визначено Міністер вом економіки у проекті Концепції цієї політики, поданому на затв дження Уряду. f *

ське законодавство, в якому діяльність малих підприємств безпосередньо регла-ментується законами «Про підприємництво» та «Про підприємства». '"""' Дещо інший підхід при визначенні суб'єктів малого РІЗНЄСУ в Указі Президен- .! та України «Про державну підтримку малого підприємництва»_від 12 травня 1998 p., згідно з яким до них належать: індивідуальні підприємці, тобто фізичні осо-би, зареєстровані як суб'єкти підприємницької діяльності та які займаються нею без створення юридичної особи; підприємницькі організації із статусом юридичної особи будь-якої організаційно-правової форми та форми власності (крім довірчих товариств, банків, страхових компаній, інших фінансово-кредитних установ), що відповідають таким умовам:—

середньооблікова чисельність працюючих за звітний період не перевищує 50 осіб (враховуються всі робітники, в тому числі й ті, що працюють за цивільно-правовими договорами та за сумісництвом);—

обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не пе-ревищує 1 млн. грн.

Крім того, в Указі зазначається і така категорія, як мікропідприємства, до яких належать фірми з середньообліковою чисельністю працюючих за звітний період до 10 осіб та з обсягом виручки від реалізації не більш як 250 тис. грн. за рік.

Кількісні критерії, звичайно, спрощують класифікацію підприємств. У цьому — їх позитивна роль, але, водночас, є й негативна. Тдму ПРИ розгляді малого й серед-^ньогх) підприємства як господарської системи, що саморегулюється І використо-

'вуЄ~СПЄЦИфІЧНІ МеТОДИ Менеджменту, КІЛЬКІСНІ Критерії СЛІД ДОПОВНИТИ ЯКІСНИМИ,

що, безумовно, розширюють можливості аналізу, бо враховують широкий спектр особливостей, притаманних саме малому і середньому бізнесу. Але й ці критерії не вільні від недоліків, серед яких — певний суб'єктивізм, що ним зумовлюються труднощі їх використання на практиці.

Можна припустити, що зазначена суперечність між якісними та кількісними методами розв'язується завдяки їх поєднанню. Така точка зору має серед фахів-ців своїх прихильників. Наприклад, Болтонський комітет, створений у Великобри-танії в 1971 p., дав «економічне» і «статистичне» визначення малої фірми. Малою, за економічним визначенням, вважається фірма, що задовольняє таким трьом умо-вам:—

фірма має відносно невелику частку ринкового простору її сфери діяльно-сті;—

управління фірмою здійснюється її власником (або співзасновниками) осо-бисто, а не за допомогою формалізованої управлінської структури;—

фірма є незалежною (не є часткою великого підприємства).

Що ж до статистичного визначення, то воно базується на розмірі внеску під-приємства у ВВП, у розв'язання проблеми зайнятості.

Діяльність підприємців, що функціонують рефері малого підприємництва, за-лежить від соціально-психологічних, фінансово-економічних та організаційно-правових умов. До них слід додати й науково-технологічні, інформаційно-комунікаційні та ринково-кон'юнктурні. Останні є найбільш значними і, насампе-ред, для тих підприємців, що використовують у своїй діяльності методи маркетин-гу.

Що ж до організаційно-правових умов, то найважливішою з них, виходячи з обставин перехідного періоду, є державне регулювання. Про це красномовно говорить досвід розвинутих країн, де малий і середній бізнес набув свого розвитку й досяг певних успіхів при значній підтримці держави.

Державне регулювання базується на сукупності принципів, серед яких найва-жливішими є: диференційовано-цільовий підхід і мотиваційна орієнтація; поєднан-ня поточних та стратегічних інтересів суспільства; корелятивність обсягів підтрим-ки, що надається, з відповідальністю за її використання; баланс між