Слід сказати й про послідовність у проведенні господарських реформ у дер-жаві. Важливо було б, по-перше, інтенсивно сприяти розвиткові ділової ініціативи саме в секторі, що найбільш прийнятний для малих та середніх бізнесменів: у роздрібній торгівлі, громадському харчуванні і сфері послуг (юридичних, консал-тингових, технічних тощо). На другому етапі мала здійснюватися велика привати-зація, але головним чином із запропонуванням значних (блокуючих, контрольних) пакетів акцій дійсно заінтересованим особам під інвестиційні зобов'язання. Кор-поративні реформи, безперечно, привели б до скорочення персоналу та збіль-шення пропозиції на ринку праці, але й надали ширші можливості для працевлаш-тування, умови для якого мали бути створеними на попередньому етапі. На жаль, події розвивалися (та й продовжують розвиватися) за іншим сценарієм.

Звернемося ще до одного показника, який характеризує розвиток малого та середньоТГГоІЗИесу: кількості діючих підприємств на 1000 чол. населення. В Укра-їні він є найнижчим порівняно з усіма країнами — лише з підприємства на 1000 громадян. Трохи вищий цей показник у Києві — 8,2, Миколаєві — 3,6, Харкові — 3,3 та Львові —3,2. А от у Сумській та Кіровоградській (1,4), Черкаській (1,3), Че-рнігівській (1,2) областях підприємницька ініціатива потребує суттєвої підтримки. І якщо її не здійснити, то навіть найближчу до нас Бельгію (20,0) будемо доганяти й доганяти, не кажучи вже про Сполучені Штати.

Уповільнення темпів зростання кількості МСП позначилося на динаміці зм]н, чисбльносЧІ daflHUIOI О ТТдгШх персоналу. Привертає увагу стрімке зменшення чи-сельності кооператорів: у 1997 р. (50335) порівняно з 1991 (811800) вона скороти-лася більш як у 16 разів. Можна припустити, що більшість з них стала приватними підприємцями, кількість яких за 1992—1998 pp. зросла на 700 тис. чол. Водночас чисельність дерсоналу малих підприємств коливалася близько мільйонної познач-ки. Негативне ставлення учасників кооперативного руху — піонерів освоєння рин-кових методів господарювання та первинного нагромадження капіталу — до ма-лих форм бізнесу є досить красномовним. Воно показує, що не все гаразд в укра-їнських МСП, чого не скажеш про їхніх закордонних колег.

Складається враження, що рівень РОЗВИТКУ МСП у країні є непрямим показни-ком ^Інцуі; І ріальної досконалості, бо саме використання новітніх досягнень науко-во-технічного прогресу в промисловості сприяє переливанню робочої сили з ви-робничих галузей до сфери соціальної та побутової інфраструктури.

Але у нас — свій сценарій. Один з його сюжетів — реструктуризація підпри-ємств. За уявленнями розробників та реалізаторів ідеї реструктуризації, вона має, між іншим, розділити індустріальні велетні на самокеровані (з різним ступенем автономії) стратегічні одиниці бізнесу, зайняті виробництвом та збутом продукції, робіт, послуг. Слід чекати, що на постреструктуризованому просторі виникне ве-лика кількість саме малих та середніх фірм, для яких будуть характерними:—

труднощі в управлінні, пов'язані з некомпетентністю та непідготовленістю керівників, дії яких, як правило, стають причиною банкрутств підприємств;—

дефіцит коштів — як обігових, так і інвестиційних. Малі та середні підпри-ємства мають обмежений доступ на ринок капіталів, а їхня потреба у грошових ресурсах значно перевищує пропозицію з боку грошово-кредитних установ;—

відсутність інформаційних ресурсів, які досить дорогі, і певних навичок їх опрацювання. Малі та середні підприємства не завжди можуть мати інформацій-но-аналітичні відділи чи доступ до електронних інформаційних систем, що може призвести до прийняття необгрунтованих рішень і, як наслідок,— до зменшення доходів.

Ці обставини, здається, зовсім не беруться до уваги, і якщо не вжити відпові-дних заходів, ми вже вкотре зіткнемося з наслідками, які характеризуються відо-мою формулою: «Хотіли якнайкраще, а вийшло, як завжди».

Тим часом, розробка превентивних заходів потребує чіткого уявлення про об'єкт дослідження. Тим більше, що у світі немає загальновизнаного підходу що-до віднесення господарських суб'єктів до категорії малих та середніх. При цьому використовуються здебільшого кількісні критерії класифікації підприємств: чисе-льність персоналу, річний оборот, балансова вартість активів. Це — природно, бо пов'язано з наданням державою підприємствам, віднесеним до зазначеної кате-горії, певних пільг і допомоги. Однак джерела їх надання не є невичерпними. Цим пояснюється намагання обмежити коло шукачів дешевих кредитів, пільгового опо-даткування, а то й прямих грошових субсидій. Цей висновок підтверджує й україн-

СОЦІОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ У ПРАКТИЦІ УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМНИЦТВО У КОНТЕКСТІ ЛЮДСЬКОГО РОЗВИТКУ

Проблема становлення та розвитку підприємництва в економіці будь-якої краї-ни, а тим більше України, що перебуває в умовах трансформації всієї економічної системи, належить до категорії особливо актуальних, оскільки вона прямо пов'язана з рівнем соціальної комфортності населення. При цьому необхідно усвідомити, що переведення вітчизняної економіки на ринкові засади саме собою не здатне поліпшити умови життєдіяльності людей. Для цього необхідна зважена політика виконавчої вла-ди та органів місцевого самоврядування, що повинна базуватися на пріоритетності людського розвитку.

Концепція людського розвитку передбачає "не просто переорієнтування мети суспільної діяльності, а формування нової філософії цієї діяльності, перехід від па-сивних засобів матеріальної підтримки нужденних до активних методів сприяння їхньо-му розвитку і працевлаштуванню, створення для них можливостей самостійно зароб-ляти собі на життя. Іншими словами, концепція людського розвитку передбачає замі-ну звичної для минулого моделі, коли, образно кажучи, бідним видавали в обмеже-них обсягах рибу, новою, згідно з якою треба навчити їх ловити цю рибу, передавши їм відповідне знаряддя"1.

На нашу думку, підприємництво є тією ланкою національної економіки, яка може задовольнити цю умову, тому що "ефективність підприємницьких структур значною мірою залежить від макроекономічної ситуації в країні, але разом з тим і активно впливає на макроекономічну ситуацію в країні, забезпечуючи стабільність економіч-ного стану,