На думку спеціалістів ПРООН, існує істотна залежність людського розвитку в Україні від прискорення розвитку малих і середніх підприємств, оскільки:

- відсутність роботи та низька оплата праці спричиняють бідність населення;

- створення нового робочого місця є дешевшим, ніж на великому підприємстві;

- їх діяльність має соціальну спрямованість, бо відбувається в інтересах неза-можних верств населення;

- у них справедливішим є розподіл доданої вартості;

- вони насичують ринок споживчих товарів, внаслідок чого знижуються ціни та зростає рівень життя незаможних громадян.

Починаючи з 1996 р. кількість малих і середніх підприємств щороку зростає (див. табл. 1), але порівняно із США, де їх число становить 70 підприємств на 1000 чол., наша кількість є ще незначною 3. Зрозуміло, що появі такої тенденції передував ряд інституціональних змін. Зокрема, запровадження негрошових інструментів (векселів, бартеру) з метою погашення заборгованості бюджетних установ та їх працівників з оплати спожитих ресурсів, заробітної плати; фінансова стабілізація; прийняття Указу Президента "Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єктів мало-

го підприємництва". Таким чином, усі інституціональні зміни сприяли становленню струк-тур малого та середнього бізнесу, які займалися не виробництвом, а реалізацією для українського споживача імпортних і неконкурентоспроможних вітчизняних товарів.

Таблиця 1 Кількість малих і середніх підприємств (на 1000 чол.)

Роки

1991 |

І 1992 |

1993 |

1994 |

1995 |

1996 |

1997 |

1998 |

1999 |

2000 |

2001 |

2002

0,9 |

1,3 |

1,6 |

1J |

1,9 |

1,9 |

2,7 |

3,5 |

4 |

4,4 |

4,8 |

5,3

За таких умов основними постачальниками нових робочих місць на вітчизняно-му ринку праці стали підприємницькі структури, які в основному спеціалізувалися на торговельно-посередницькій діяльності, що дало їм можливість нагромадити первіс-ний капітал. Чисельність створених ними робочих місць не компенсувала скорочення їх на великих підприємствах, що спричинило звуження ринку праці у межах держави, зростання безробіття і, відповідно, зростання затрат державних коштів на соціаль-ний захист.

Найкращий спосіб соціального захисту людини в транзитивній економіці - надан-ня їй добре оплачуваної роботи. Разом із скороченням кількості безплатних послуг в освіті та охороні здоров'я отримання високих доходів означає розширення доступу до цих послуг, що сприяє розширенню можливостей, тобто людському розвитку.

Проте відсутність ефективної системи нормативно-правового регулювання підприємництва, брак і відносно висока вартість залучення фінансових ресурсів, низь-кий рівень вивчення потреб населення в товарах і послугах, що користуються пла-тоспроможним попитом, нічим не підкріплене декларування державної підтримки ста-ють серйозною перешкодою на шляху подальшого розвитку підприємницьких струк-тур та зміни напряму їх діяльності.

Малі та середні підприємства краще пристосовані до змін, зорієнтовані на кон-курентну діяльність, швидко освоюють нові види продукції, переорієнтовуються на інші види клієнтури, а за необхідності здійснюють повне перепрофілювання статут-ної діяльності. Для великих підприємств подібна модель ринкової стратегії є неприй-нятною, оскільки передбачає значні фінансові витрати.

Внаслідок переходу до іншого типу економіки великі підприємства з метою ви-живання мали реструктуризуватися. Реструктуризація розглядається як спосіб при-стосування до змін. Залежно від прийнятих заходів розрізняють реструктуризацію предметну і суб'єктну. Предметна реструктуризація полягає в змінах, пов'язаних з технічними, технологічними та асортиментними перетвореннями, тоді як суб'єктна -стосується правових, організаційних (у тому числі в менеджменті та в маркетингу) і економічних (фінансових) змін 4. На нашу думку, більшість вітчизняних підприємств реструктуризувалися здебільшого суб'єктно, результат цього очевидний - істотно незмінний асортимент товарів внутрішнього ринку.

Підсумком реалізації людського потенціалу є знання та творчість, що стимулю-ють появу нових технологій, які, у свою чергу, забезпечують досягнення у сферах медицини, зв'язку, сільського господарства, енергетики та промислового виробни-цтва. Отже, поява нових технологій стимулює економічне зростання та людський роз-виток. У Національному звіті з людського розвитку за 2001 рік "Сила суспільної взає-модії" цей взаємозумовлений зв'язок представлений 5, проте тут не відображено умов, які б забезпечили появу таких технологій.

Вважаємо, що предметна реструктуризація великих підприємств зумовлює по-яву та застосування нових технологій, але, у свою чергу, потребує активного держав-ного втручання, визначення прав власності, довгострокового кредитування, які сьо-годні ще не є достатньо сприятливими. Щодо малих і середніх підприємств, то їх чисельність зростає за умов добре функціонуючого великого бізнесу. Якщо малий та '

середній бізнес впроваджує нові технології, то це не дістає відчутного результату на ринку. Звичайно нововведення великий бізнес купує у малого та, запроваджуючи у виробництво, налагоджує масове виробництво, тим самим насичуючи ринок. Як пра-вило, малі підприємницькі структури у ринковій економіці мають інноваційний харак-тер. З одного боку, усі ці умови забезпечують економічне зростання, яке формує люд-ський потенціал. З іншого - добре функціонуючий підприємницький сектор забезпе-чить економічне зростання, яке розширить обсяг ресурсів, необхідних для людського розвитку. Нові технології сприяють зростанню продуктивності праці, що є дуже важ-ливим за умов досить низької заробітної плати. Вони стимулюватимуть меншими темпами зростання доходів, ніж зростання суспільного продукту, та не сприятимуть появі інфляції попиту (див. рис.).

Для забезпечення людського розвитку в Україні нагальною є проблема налаго-дження взаємодії між малим, середнім і великим бізнесом. "Нині в Україні спостері-гається зростання середньої прибутковості підприємств, адже в економіці незалежно від фіскальних чи регуляторних функцій держави з'являються гіперприбуткові інно-вації. Внутрішній ринок переорієнтовується на виробництво товарів і послуг, що спи-раються на монопольні інновації. А це означає, що капітал йде насамперед у вироб-ництво, яке дає надприбуток за рахунок високих цін"6.

На етапі формування ринкової економіки в Україні великі підприємства відіграли