державного сектора до приватного. На базі різних цехів виробничого комбінату вини-кало декілька автономних фірм з різною спеціалізацією: столярний цех породжував мале підприємство з виробництва вікон, дверей та іншої столярної продукції, меха-нічний цех - малу фірму з надання послуг з ремонту машин та випуску запасних частин тощо.

Інша частина малих підприємств сформувалася шляхом створення дочірніх фірм для великого підприємства; їх засновниками чи одним із засновників виступало саме підприємство. Такі структури створювалися для вирішення конкретних завдань, по-в'язаних з діяльністю "материнського" підприємства.

Ще одну групу малих підприємств було створено як автономні фірми, які згодом стали афільованими структурами великих підприємств. Багато малих підприємств цієї групи були утворені в ході приватизації (повної чи часткової) державної влас-ності. Найбільш характерним способом організації таких підприємств стало створен-ня трудового колективу з наступним викупом основних фондів. Цей шлях пройшли всі підприємства роздрібної торгівлі, харчової промисловості та інші невеликі за кількістю працюючих і номенклатурою продукції.

Окремі підприємства створювалися в результаті консолідації фізичних осіб (де-кілька майбутніх підприємців об'єднували свої капітали для спільної діяльності). Це була найпоширеніша форма для дрібнооптових і роздрібних торговців, посередни-цьких фірм, які надавали послуги населенню.

Проте, незалежно від способів створення малих фірм, їх взаємовідносини з ве-ликим підприємництвом були багатоаспектними і, як правило, виходили за межі пря-мої професійної діяльності. Малі підприємства виконували особливі функції для ве-ликих підприємств, що дозволяло їм краще пристосуватися до складних умов пере-хідного періоду.

Так, великі підприємства, особливо з числа тих, які фінансувалися на той час повністю чи частково з бюджету, регулярно стикалися з проблемами неплатежів. Не одержуючи грошей з бюджету чи від замовників, що пов'язані з бюджетом, вони самі потрапляли в боргову залежність від постачальників сировини й енергії. Оскільки підприємствам дозволили стягувати борги в безакцентному порядку, для них вияви-лося практично неможливим нагромаджувати гроші на розвиток, а часто-густо і на заробітну плату. Виходом з такої ситуації стала організація всього збуту через дочірні малі підприємства; вони ж виплачували заробітну плату працівникам і службовцям основного підприємства, знімаючи тим самим соціальне напруження. Водночас ве-лике підприємство могло очікувати розв'язання проблеми неплатежів на державно-му рівні.

Використовуючи дочірні малі підприємства як власні "кишенькові" структури, ве-ликі підприємства здійснювали нагромадження капіталів з використанням економіч-них механізмів трансфертних цін (нагромадження прибутку за рахунок різниці цін при купівлі-продажу сировини чи готової продукції або уникнення оподаткування); скупо-вували через малі підприємства приватизаційні чеки та акції підприємств, що прива-тизувалися.

Нагромаджені малими підприємствами капітали повинні були стати фінансови-ми джерелами, що відкладалися до "відлиги" в інвестиційному кліматі, для майбут-нього розвитку не тільки малого, а й великого виробництва. Таким чином, малі під-приємства винесли на собі значний тягар проблем реформеного розвитку економіки.

Функціонування пліч-о-пліч великих і малих підприємницьких структур не є вик-лючно українською проблемою, вона існує і на Заході. Відмінність української "другої економіки" від західної криється, по-перше, у джерелі ресурсів (в Україні їх першочер-говим джерелом є бюджетні кошти); по-друге, у масштабах (відсутність досконалого законодавства залишає безліч "ніш" для дій); по-третє, в завданнях, які вирішуються (для багатьох підприємств і навіть цілих галузей це - вибір стратегії виживання в складних умовах перехідного періоду); по-четверте, в розміщенні в їх "надрах" основ-них потенціальних точок зростання (нагромадження малими підприємствами капі-талів для розвитку виробництва у період сприятливої кон'юнктури).

Наступний період взаємодії малих і великих підприємств пов'язаний з процеса-ми перебудови промисловості та реструктуризації підприємств, які позбавляються

^>

від баласту й обтяжливої структури (процес аутсорсингу як спосіб виведення за межі підприємства функцій, що не мають прямого відношення до виробничого циклу). Цей період характеризується значним різноманіттям форм спільного функціонування ма-лих і великих підприємств, що відповідає більш зрілим етапам розвитку всього під-приємництва в цілому.

Одним із стримуючих факторів розвитку малого і середнього підприємництва, що знижує його ефективність, є спад виробництва у сфері великого підприємництва. Світовий досвід показує, що великі підприємства як сфера масового виробництва і розподілу відіграють важливу і навіть визначальну роль в економіці країни і у форму-ванні високих стандартів життя. Без них не можуть існувати малі підприємства, що одержують сировину, комплектуючі вироби і готову продукцію для реалізації. Іншими словами, великі підприємства, з одного боку, створюють умови для функціонування малих, але, з іншого - залежать від них, бо не можуть організувати масштабне вироб-ництво і реалізацію своїх товарів та послуг без участі малих і середніх фірм, які зай-мають у цих процесах досить значне місце. За даними американських дослідників Дж. Берджеса і Д. Штайнхоффа, кожна велика виробнича компанія підтримується приблизно 500 дрібними постачальниками і реалізаторами і 3000 різних продавців. Великі компанії взаємозв'язані завдяки дрібним компаніям і, тим самим, активно спри-яють успіху та розвиткові дрібних фірм.

У цьому зв'язку слід вважати невиправданим підхід, за якого розвиток малого підприємництва розглядається, по суті, у відриві від великих і, перш за все, держав-них виробничих структур. І ті, й інші є складовими частинами єдиного економічного механізму, а наявність певної специфіки робить їх взаємозв'язаними. Це забезпе-чується завдяки збалансованому економічному зростанню. Якщо великі виробничі підприємства є стовбуром "економічного" дерева, то середні та дрібні - його кроною. Тому, якщо стовбур всихає, то гинуть і його гілки. Саме це відбулося з великим ви-робництвом, коли держава довірилася "невидимій руці" ринку і