Збережемо наш скарб –
рідну мову
Знаю, звідки радість, щастя і пісні, —
Це, як сонце зранку у моїм вікні,
Це, як роси ніжно сяють на квітках,
На взеленених полях.
Це, як чути мови ніжнотонний плин,
Кожне слово дивне—сяєво перлин.
Із народам мови рідної красу,
Гордо у віки несу.
І немає сили і такого зла,
Щоб ця мова рідна в небуття пішла.
Ось тому-то вірою у моїм вікні
Сяють райдуги-пісні.
Мово наша рідна, пісня солов'я,
Мово українська, гордосте моя...
Кобзареву думу — вічний заповіт —
Чує неозорий світ.
О. Ющенко
Відомий український письменник XIX ст. Панас Мирний писав: „Найбільше і найдорожче добро кожного народу — це його мова, ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподівання, роздум, досвід, почування”.
Отже, мова — це наш всенародний скарб, її треба берегти, розмножувати і передавати нащадкам.
Постарайтесь сьогодні на уроці зрозуміти, запам'ятати різні версії походження мови, відомості з історії української мови. Прислухайтесь до мудрих слів письменників і поетів, любіть, визнайте нашу рідну мову.
Спробуйте уявити один день свого життя без мови: ось ви прокинулись, мовчки одягаєтесь, снідаєте, йдете до школи. А тут? Мовчазні учні походжають широкими коридорами – і ні з ким не сперечається, не розповідає про вчорашні пригоди... Стоїть мертва тиша.
Лунає дзвоник. Ви тихенько заходите в клас, сідаєте за парту. А що далі?
Підручник у вас немає, бо немає писемної мови. Вчитель мовчить.
Чи змогли б ви в таких умовах стати фармацевтом, акушером, медсестрою?
Отже, мова — найважливіший засіб спілкування. Життя без неї уявити неможливо, це «найбільше і найдорожче добро, кожного народу».
А коли з'явилась мова? У якого племені чи народу? Де? За яких обставин? Протягом віків вчені намагалися відповісти на ці питання.
У сиву давнину навіть проводилися жорстокі експери-менти.
Так історик Геродот (VІ-V ст. до н.е.) розповідає, що єги-петський фараон Псамметих наказав тримати новонародже-них дітей без спілкування з людьми, їм давали їжу, але з ними не розмовляли: фараон хотів дізнатися, яким буде перше сло-во, що вони вимовлять і дочекався. Це було щось схоже на «бекос» (діти пробелькотіли його, побачивши хліб). Фригійською мовою це буцім-то означало «Хліб». Фараон зробив висновок, що найдавнішою мовою є фригійська, а за нею з'явилась єгипетська.
Під впливом християнської релігії виникла думка; що пер-шою мовою була давньоєврейська, а від неї походять всі інші. Адже, за Біблією, всі люди — нащадки Адама, а він розмовляє саме цією мовою.
Академік М.Я. Марр (XX ст.) висловив гіпоте-зу, що всі слова усіх мов походять з чотирьох складів: рош, бер, сал, йон. Хоча дуже швидко і сам від цієї версії відмовився. В 60-ті роки нашого сторіччя з'явилася дум-ка про те, що людина запозичила звуки мови у тварини. Науковці вивчали «мову» бджіл, гусей, дельфінів, вовків, комах (наприклад, польових коників), порівнювали їх з людською.
Можливо, колись в майбутньому вчені зможуть відповісти на питання, як виникла мова, яка була першою, які звуки, сло-ва з'явились спочатку, які - пізніше.
Але одне зрозуміло: мова виникла тоді, коли вже були пле-мена, причому майже кожне плем'я мало свою мову. У сусідніх племен мови були ще близькими, але що далі одне від одного жили племена, тим більше відрізнялися їхні мови.
У Новій Гвінеї ще й до сьогодні збереглося близько 620 мов, в Індії — 845.
За свідченням Геродота, скіфські племена, що в давнину жили на землях України, розмовляли сімома мовами. Тому й з'явились в українській мові, як і в багатьох інших, різні слова, що називають одні й ті ж предмети.
Які чудесні барви у нашій рідній мові,
Які відтінки різні від Сейму аж по Сян!
У Києві говорять інакше, ніж у Львові, —
І чорногуз, і бусол, лелека і боцян...
Так наче називаєш різновиди лелек ти,
А це лиш різні назви, синонімічний ряд.
А є ще риси мови, що звуться діалекти:
Де говори місцеві на дещо інший лад.
На Київщині (в Липках) взуття зовуть обувка,
А огірок звичайний в Чернігові — гурок,
А кошик на Поліссі (в Іванкові) — кошувка,
І назви, і вимова різняться що не крок.
Д. Білоус
А які племена жили на території України?
Древляни, поляни, русичі...
Отже, наша мова успадкована від мов племен, що населяли Київську Русь.
Але ж коли вона виникла? Точної відповіді на це питання немає. В IX ст. було винайдено письмо, складена слов'янська аз-бука (Кирило і Мефодій були її авторами). Але володіли нею спочатку церковнослужителі. З'явилась писемна церковно-слов'янська мова. За записами цією мовою ми можемо при-близно визначити, коли ж з'явилась українська мова — оче-видно, ще до XI ст.
До нашого часу зберігся ізборник Святослава 1073 року, в якому зустрічаються українські слова, форми слів.
На стінах Софії Київської — відомого всьому світу собору— збереглися викарбувані церковнослов'янською мовою напи-си, де теж є свідчення існування української мови в XI ст.
Сучасна українська літературна мова остаточно склалася на початку XIX ст. Зачинателем її був І. Котляревський, а осно-воположником — Т. Шевченко.
Ще жива ти, Україно,
Ще не вмерло слово,
Встань, прокинься, пробудися,
Рідна наша мово!
Не одне лихе століття
Тиранів терпіла,
Та жила серед народу
І людям світила.
Квітла, мов лілея ніжна,
Лютою зимою,
Знала певно, що народ твій
Завжди із тобою.
Збереглася в вишиванках,
В золотому житі,
У простій бідняцькій хаті
Та в мужицькій свиті,
Тож давайте, українці,
Мову поважати,
Що пройшла через тортури
Та залізні грати!
Що створила, наче долю,
Пісню калинову...
Встань, прокинься, пробудися,
Рідна наша мово!
Н. Колісниченко
В 10 статті першого розділу Конституції України записано: «Державною мовою в Україні є українська мова. Держава забезпечує всебічний