Ватаманюк Галини
Казка мого життя
Кожний з нас художник свого життя, тому мої барви яскраві. Нехай комусь дивним видасться те, що я вважаю своє життя казкою, в якій панують міцна віра, могутня дружба, палке кохання і навіть підлість, яку топчуть мої ноги.
А чим для вас є ваше життя? Своєрідною кулькою, яка котиться невідомо куди? А можливо пляшкою з під вина, в яку помістили аркуш з бажаннями, яка гойдається на струнах моря? Для мене життя – це небо. Блакитне, спокійне, бурхливе, непередбачуване…І я лишень хочу розповісти свою казку…
Білі шматки шовку розкинулись по небесних горах. Так, це хмаринки, в яких часто люди бачать свої думки і образи дивних створінь. Ось ваші очі ловлять сяйво сонця, яке грає у хованки з вами. Зелень щось шепоче. А Соловей співає дзвінко свої серенади запашним квітам. У своїй казці я себе уявляю квіткою, а саме перше , що спадає на думку-це Ромашка. У мене багато друзів, ось познайомлю вас. Метелик, що сідає на мої пелюстки, він любить розповідати мені історії свого життя .Він хороший друг. Літній дощ теж мій друг. Якось видалось дуже посушливе літо, тоді то думала, що останні дні прийшли, але він мене врятував. І дивуюсь, скільки багато є тих, що нас рятують, хтось від смерті, хтось від помилок, хтось від розчарувань. А є ті, хто радіють з наших падінь, сліз, втрат.
А ще я це зрозуміла, коли люди недбало хотіли мене знищити. Але я не тримаю на них зло, адже у мене немає гострих колючок, як у троянди. У мене є вірні друзі та близькі люди, які додають мені сили, віри, терпіння. Люблю своїх хороших друзів…
А Сонце – для мене дуже важливе у моєму житті. Воно допомагає мені жити. Без нього не милим б був мені цей світ! І нехай болючими виявляються пориви вітру, неприємні кроки людей, але у мене є яскраве, “усміхнене” сонце, блакитне, “щире небо”, вірні друзі – Метелик, Соловей, Літній дощ. І ніякі незгоди і шторми не зломлять мого стебла і не вирвуть мого пелюсткового вінка.
Дякую своїм друзям - вони моя радість. Дякую своїм рідним - вони моя підтримка й щастя. Дякую сонцю – це мій Бог, його промені – живуча любов. Дякую тим, хто хотів мені лиха, я ж відплачу вам своїм небом – любов’ю.
Ми переконуємося, що наше життя – це те що ми думаємо про нього, це книга, кожну сторінку якої ми пишемо самі і кожна людина є творцем свого щастя. Я прагну змінювати свою казку на краще, щоб вона була наповнена щедрістю, добрими ділами, справедливістю, миром. Хоча на нашому життєвому шляху зустрічається чимало перешкод і щоб їх перебороти, потрібна сила волі та мужність. Адже життя як нива і його треба збагачувати своєю щедрістю – тоді добрим словом вас згадуватимуть люди.
А головне в казці мого життя – бути доброю людиною, і щоб воно було щасливим, кожний день треба робити добрі справи. Адже добре діло - це те, що викликає посмішку радості на обличчі іншої людини. Я прагну бути доброю, чесною людиною і моє життя буде щасливим тоді, коли кожен день буде наповнений добрими справами.